ЛАЗ розбирають по цеглинах...
Поки у владі думають, як повернути автобусний завод у державну власність, там демонтовують обладнання та розбирають корпуси
Чутки про те, що з автобусного заводу демонтовують обладання та здають на металобрухт, ходять уже давно. Але хто може знати, що відбувається за прохідною заводу, — це ж приватна власність. Днями опинилась на Стрийській. Була шокована. З вулиці Стрийської видно, що над прохідною не то сам завалився дах, не то його почали демонтовувати... Люди, що живуть у будинках навпроти, кажуть, що дах розбирають спеціально. Мовляв, на місці промислового гіганта збираються будувати житловий комплекс...
Дізнатись, що відбувається і хто розбирає корпус заводу, виявилось не так уже й легко. Жоден зі стаціонарних телефонів не відповідає. Колишня прес-секретар ЛАЗу Оксана Горак сказала лише, що корпус заводу, який тягнеться від прохідної в бік до перехрестя Стрийська-Наукова, до ЛАЗу... не належить.
“Завод і справді розбирають. Я не розумію, як можна до такого допустити? Приватна власність? Росія у нас Крим забрала і нічого, а наша влада не може забрати завод у Чуркіна? — каже працівник заводу Микола Ліщинський. — Я пропрацював на ЛАЗі 40 років. Коли оформляв пенсію, то не зміг взяти довідку з заводу, бо архів знищили. Техніку повивозили. Зараз розбирають останній штамповочний цех...” Утім, корпус з боку Стрийської і справді Чуркіну не належить, підтвердив Микола Васильович... Хто тепер власник цієї частини заводу, він не знає...
Житловий комплекс на території ЛАЗу і справді будують повним ходом. Однак будівництво ведеться на перехресті Стрийської-Хуторівки. Забудовник — компанія “Галжитлобуд”, власник земельної ділянки — ТОВ “Леви міста”. Житловий комплекс також називається “Леви міста” Державний акт на землю за адресою Стрийська, 45 (збігається з адресою корпусу, що руйнують) вони отримали, виявляється, ще у 2007 році! Зв’язатись з представниками ТОВ “Леви міста” не вийшло. У базі даних підприємств про “Леви міста” вказано лише, що компанія займається операціями з нерухомістю та будівництвом, керівник (станом на 2012 рік — свіжіших даних не знайшли) Володимир Хлібкевич, а кількість працівників — аж один.
У відділі продажів квартир у ЖК “Леви міста” запевнили “ВЗ”, що акт на землю вони мають. Питаю, чи є корпуси чи якісь будівлі на землі, акт на яку вони мають. “Так, там є корпуси”. “Що ви з ними будете робити? Будете зносити?” “Будемо зносити... А вас чого це цікавить... Я нічого не знаю, всі питання до керівника”, — на тому розмова закінчилась...
Тим часом у Системі електронних торів арештованим майном 16 березня виставили цікавий лот — “Комплекс будівель та споруд, загальною площею 19 828,1 кв.м» за адресою Львів, вул. Стрийська, 45. Аукціон має відбутись 15 квітня, а стартова ціна лота 29,7 мільйона гривень. З опису об’єкта зрозуміло, що з молотка продають рештки майна, які належать ТзОВ “Львівські автобусні заводи”...
Скажете, як таке може бути, адже ЛАЗ запровадив виробництво сучасних «швидких», уклав кілька нових контрактів? Все так і є, тільки виробляють їх не у Львові. Ті ж «швидкі» під маркою ЛАЗ випускають у Дніпродзержинську. Тобто поки місцева влада надумає (вже не перший рік), як повернути у державну власність Львівський автобусний завод, там уже не буде що повертати. Фактично, окрім бренду ЛАЗ, від самого заводу уже майже нічого не лишилось.
“Проблеми з Львівським автобусним заводом “довгограючі”. За нашими даними, останній автобус на Львівському автобусному заводі випустили ще у 2013-му, — каже начальник департаменту економіки та промислової політики ЛОДА Василь Лозинський. — Ми постійно зустрічаємось з представниками профспілок заводу, ветеранами, знаємо проблеми. Але наразі не можемо нічим зарадити. Справа в тому, що завод формально належить не лише Чуркіну. Фактично частка власності Чуркіна -1%. Решта поділено між чотирма різними фірмами, зареєстрованими в офшорах. Зараз наші юристи вивчають, що можна зробити у цій ситуації, адже в Україні фактично нема напрацьованого механізму реприватизації. Є кілька законопроектів щодо можливості повернення майна у державну власність, але вони так і лишаються поки законопроектами. Єдина лазівка, за якою приватизоване майно можна повернути у державну власність, — це невиконання інвестором інвестиційних зобов’язань впродовж п’яти років. Таким чином свого часу реприватизували “Криворіжсталь”. Але приватизація ЛАЗу закінчилась у 1999 році. Коли минулого п’ять років з моменту приватизації, Фонд держмайна видав заключення, що усе гаразд — порушень нема. Тому цим механізмом ми скористатись не можемо. Намагаємось зв’язатись з Чуркіним, але він то бере слухавку, то ні. Сподіваємось, що вмовимо його зберегти завод — іншого виходу не бачу”.
У ЛОДА не відкидають можливості, що ЛАЗ, як і інші львівські заводи, які на ладан дихають, зможуть врятувати ті ж таки замовлення на оборонку. Адже якщо Бронетанковий ремонтує танки, то йому все одно потрібні комплектуючі — ті ж болти, шурупи... Зрештою, “Електрон” зумів з телевізорів перейти на виробництво тролейбусів і трамваїв, чому ж ЛАЗ обов’язково було нищити?
