Юлія Дроговоз: «Ми не залучили зовнішнього інвестора і втратили внутрішнього»

Після таких “реформ” бізнесу потрібна буде реанімація... Приблизно так оцінюють податкові нововведення уряду Яценюка у громадській ініціативі Реанімаційний пакет реформ (РПР). Чому у РПР не задоволені законами, у підготовці яких брали участь їхні експерти, та що не так у податковій реформі, яка начебто скоротила кількість податків вдвічі? Про це у розмові з експертом РПР, віце-президентом «Українського союзу промисловців і підприємців» Юлією Дроговоз (на фото).

— Зміни до Податкового кодексу, які набули чинності з 1 січня, неможливо назвати реформою. Мета усіх цих новацій — не стимулювання економічного зростання чи удосконалення податкової системи, а лише наповнення бюджету, — каже Юлія Дроговоз. — Те, що відбулось 28 грудня у Раді, я порівнюю з прийняттям скандальних законів 16-го січня. Процедура прийняття була така сама. За ті два дні, які дали на внесення пропозицій та поправок, надійшло дуже багато змін, але не було часу їх опрацювати. Комітет працював цілодобово. Прописати все це якісно просто не було часу. Ми звертались до депутатів і просили не голосувати за ці закони, оскільки вони сирі. Але на депутатів тиснули — у ВРУ приїжджав не тільки Яценюк, а й Порошенко. Лякали дефолтом, який станеться, якщо ці закони не приймуть, шантажували переговорами з МВФ. Місія мала приїхати в перших числах січня, і ці закони приймались саме для МВФ. Навіть після того, як за закони уже проголосували, наступного дня ще вносились зміни.

Було дві редакції — один варіант комітету, інший варіант — Міністерства фінансів. І деякі норми так і потрапили в один кодекс в двох варіантах. То одна норма повторює іншу, тільки іншими словами, то одна суперечить іншій. Наприклад, що стосується особливості оподаткування роялті нерезидентів. В одній є пільга для телекомунікаційних підприємств, в іншій нема. Коли звернулись до Фудашкіна у Мінфін за роз’ясненнями, він сказав, що будуть застосовувати ту норму, яка без пільг. Через таке неякісне опрацювання закону, поправки, які вносились на ходу, багато норм не мають нормальних механізмів застосування, багато викликають множинне тлумачення.

Мало того, що ці зміни збільшують податкове навантаження на підприємства, — через неузгодження у підприємців виникають конфлікти з контролюючими органами. Якщо оцінювати розділ, який стосується податку на додану вартість, то настільки ці норми суперечать одна одній, настільки вони відрізняються від тих вимог, які містяться у підзаконних актах, що ми не зможемо працювати з ними. Легше переписати цей закон чи ще простіше — повернутись до тієї редакції податкового кодексу, яка була до 1 січня 2015 року. Ми намагаємось змінити якісь окремі пункти, але це “аварійні правки”. З ПДВ зараз взагалі повно проблем. Сервери не працюють, сам алгоритм, який дозволяє працювати у системі електронного адміністрування, містить багато помилок.

— Складається враження, що закони спеціально виписують таким чином, аби до них можна було написати ще сотню уточнюючих папірців, у яких підприємець заблудиться, і тоді з нього можна витрясати якщо не штрафи, то хабарі...

— Гадаю, це не спеціально. Це результат непрофесіоналізму. Бо якби писали фахівці, вони б розуміли, що не можуть врахувати все, і звернулися б до громадськості чи бізнесу. А у нашому випадку закони писали люди, які були впевнені, що вони все знають і не потребують ніяких консультацій та обговорень. Наприклад, закон щодо ПДВ приймали ще у липні минулого року. Тоді процедура була така: Яценюк сказав, швидко давайте нам цей закон, бо мені треба показати перед виборами, як я борюсь з податковими ямами. І буквально за тиждень все написали. Хоча чисто технічно не знали відповіді на багато запитань — комп’ютерну програму ще доопрацьовували, а саме від роботи цієї програми залежало, як деякі норми мають бути прописані...

— В уряді перед виборами обіцяли знизити єдиний соціальний внесок вдвічі — до 16%. Закон таки прийняли, але виписали такі умови, що сумніваюсь, що бодай якісь компанії зможуть виконати усі ті умови, аби їм знизили ставку ЄСВ. Знаю, що експерти РПР також брали участь у підготовці цього закону. Для чого приймати закон, якщо наперед відомо, що він не діятиме?

— Ідея зниження ЄСВ виникла саме у наших експертів. Ми пропонували лише один критерій — роботодавець має зберегти платежі до Пенсійного фонду на рівні 2014 року, але на розмір цих внесків піднімаємо заробітну плату. Наприклад, зарплата була 1200 гривень і сплачували 400 гривень єдиного соціального внеску. Ми зберігаємо ті 400 гривень ЄСВ, але зарплату платимо уже 2400 грн. Таким чином даємо підприємцю витягти з конверта і показати більшу зарплату. Держава нічого не втрачає, адже збір сплачуємо такий же, як і торік. Ми ще ставили питання не тільки застосування цього механізму щодо ЄСВ, а й щодо податку на доходи фізичних осіб. На жаль, коли цю ідею почали опрацьовувати депутати, почали вносити додаткові умови. Наприклад, що сплата ЄСВ має бути не менше 700 гривень, середня зарплата має бути не менше трьох мінімальних. В результаті з’явилось два варіанти законопроекту. А потім, коли поспіхом цей документ готувати до голосування, взяли і з’єднали докупи обидва законопроекти. Тобто туди увійшли і ті критерії, які пропонували наші експерти, і ті, які пропонували депутати. От ми і отримали закон з чотирма чи п’ятьма умовами, які суперечать одна одній. Тепер уже всі зрозуміли, що погарячкували. На сьогодні у ВРУ внесений законопроект Андрія Журжія, який спрощує умови для сплати зниженої ставки ЄСВ, але не передбачає пільг зі сплати податку з доходів фізичних осіб. Там нема умови про мінімальний внесок 700 гривень та вимоги, що середня зарплата на підприємстві має бути не нижча за три мінімальні. Адже у регіонах 3600 гривень — це дуже велика зарплата, мало які роботодавці можуть зараз платити таку зарплату. Але там є умова, що зарплата кожного працівника має бути збільшена щонайменше на 20%, але не більше, ніж у 2,5 раза. При цьому кількість працівників не має бути збільшена більш як вдвічі. Це робиться для того, аби уникнути зловживань, коли, наприклад, працівників переводять з діючого підприємства на таке, яке торік практично не працювало. Тобто якщо на фірмі працювала одна людина, а тепер раптом стало 10, то цей механізм не може бути застосований.

— Усі податкові нововведення, які зараз приймають, спрямовані на те, щоб наповнити бюджет. Можливо, зараз варто трохи пожертвувати “соціалкою” і подумати про якісь пільги для бізнесу, — аби було з кого брати податки, через півроку, через рік?

— Податкові пільги в одній сфері нічого не дадуть. Треба терміново проводити реформи за всіма напрямами. Однозначно треба зменшувати навантаження на фонд оплати праці — загальне навантаження за зарплату не повинно перевищувати на перших порах 30%, а далі — 20% “з хвостиком”. Це ті податки, які підприємці нині можуть сплачувати з зарплати. Треба дати раду з податком на прибуток підприємств — це складний і непрацюючий механізм. Ми більше витратимо на перевірки, на оскарження рішень контролюючих органів. Треба переглядати механізм оподаткування комерційної нерухомості. Багато підприємств зараз або перейшли на скорочений режим роботи, або взагалі простоюють. У таких умовах бездумне запровадження додаткових податків просто зупиняє економіку. Податок на комерційну нерухомість можна вводити, коли економіка на стадії зростання, а не тоді, коли вона падає! Ви ж не забувайте, що на усьому цьому фоні платники податків повинні сплачувати авансові внески податку на прибуток на рівні 2014 року. А якщо фірма у 2014 році спрацювала більш-менш нормально, а цього року вона уже може не мати жодного прибутку? Оці авансові внески треба було забрати та думати, як зменшити податкове навантаження.

Розумію, що ми є заручниками зовнішніх кредиторів, але ми повинні відстоювати свої національні інтереси. Треба врахувати досвід Греції, яка довго користувалась порадами МВФ, але прийшла до ще більшого зубожіння. Зараз вони розробляють заходи для зменшення податкового навантаження. Ми не повинні витрачати чотири-п’ять років, аби дійти до того, до чого дійшла Греція. Що маємо зараз — бізнес намагається виїхати з країни, вивезти капітал, багато підприємців закривають бізнес в Україні, а відкривають у Польщі. Тобто за рік ми не лише не заохотили зовнішнього інвестора йти в Україну, а втратили внутрішнього. Треба зупинитись, почати обговорення з бізнесом та громадськістю та напрацювати кроки, як знижувати податкове навантаження, аби врятувати бізнес та робочі місця. А не тупо підвищувати податки, аби наповнити бюджет.