Вся влада – райрадам

Майже 80% населених пунктів України нарешті затвердили бюджети на 2015 рік. Процес затягнувся, адже під кінець року Верховна Рада прийняла так звану бюджетну децентралізацію — зміни до бюджетного кодексу, за якими більше податків лишатимуть на місцях. За словами міністра фінансів Наталії Яресько, бюджетна децентралізація — це «нова система міжбюджетних відносин, більша фінансова самостійність і, відповідно, більша відповідальність. Це не тільки нові джерела надходження, а й інструменти, що дозволять місцевим громадам ефективно впливати на економічне зростання та відповідно нарощувати базу доходів».

Відтепер на місцях залишатимуться 100% плати за надання адміністративних послуг, 100% державного мита, 10% від податку на прибуток підприємств (якщо на території населеного пункту є велике підприємство, то сума виходить солідна), збір з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкоголь, тютюн, нафтопродукти) за ставкою 5% від вартості реалізованого товару. «В інтересах місцевих громад значно розширено базу оподаткування податку на нерухомість шляхом включення до оподаткування цим податком комерційної нерухомості та автомобілів з великим обсягом двигуна. Збільшено зарахування екологічного податку з 35% до 80%, 25% плати за надра», — заявила Яресько. За її підрахунками, нові податки можуть дати місцевим додатковий ресурс до 125 мільярдів гривень.

У Львові бюджетним нововведенням зраділи — за словами керівника департаменту фінансової політики Олега Іщука, з новим бюджетом місто отримало на 43% більше фінансових ресурсів. За його оцінкою, лише акцизний збір може дати до міської скарбниці близько 100 мільйонів гривень. «Податок з фізичних осіб наповнюватиме бюджет міста на 60%. Це менше, ніж торік, але з видаткової частини нам забрали утримання шкіл і всю медицину. Їх перевели на державний бюджет. Ця різниця дає нам додатковий ресурс — півмільярда гривень, які можна скерувати на інфраструктуру. Ми за ці гроші зможемо у місті дуже багато зробити», — заявив чиновник.

Однак, як виявилось, від бюджетної децентралізації виграють не всі. “Фіскальна децентралізація пішла на користь містам обласного значення і райцентрам — вони тепер матимуть у своєму розпорядженні більше коштів. Натомість бюджети сіл та селищ стали ще біднішими. Вони тепер більше залежатимуть від райцентрів, — каже експерт Реанімаційного пакета реформ Іван Лукеря. — Податок з доходів фізичних осіб, який був основним джерелом поповнення місцевих бюджетів, у сіл та селищ забрали. Але в той же час забрали у них і частину видатків. Наприклад, фінансування тих же дитсадків чи будинків культури тепер здійснюватиметься за рахунок трансфертів з районного бюджету”.

А тепер візьмемо середньостатистичне село. Чи є там парковка, аби брати збір за паркування, який йде до місцевого бюджету? Ні. Знайдеться там власник розкішного авто, який заплатить 25 тисяч гривень на рік? Навряд. З податком на нерухомість також не все просто. Якщо у селі заможні мешканці, які мають будинки понад 250 квадратних метрів, це ще не означає, що вони платитимуть цей податок. Треба, аби нерухомість була внесена в єдиний електронний реєстр. А туди, за даними Фіскальної служби, наразі внесено всього 3% від усіх об’єктів нерухомості. Тому на цьому особливо не розживешся. Акцизний податок? Якщо селище не на трасі, то заправку там будувати ніхто не збирається, а з алкоголем, то навіть якщо його офіційно і продають у деяких сільських магазинах, то там не завжди є касовий апарат, а відтак порахувати, адмініструвати цей податок вкрай важко. Через це у деяких сільських та селищних радах затвердили тимчасові бюджети — на кілька місяців. Бо спрогнозувати надходження від нових податків не можуть, а “старий” ПДФО забрали. Подекуди заявляють, що нових надходжень не вистачає навіть на зарплату сільського голови та секретаря, не те що на утримання будівлі сільради.

“Бюджет ми прийняли, але скільки грошей цього року матимемо в розпорядженні, не можу сказати навіть приблизно, — каже сільський голова Татарова (Івано-Франківська область) Іван Микитюк. — Наразі маємо на рахунку 30 тисяч гривень. Перші надходження маємо від туристичного збору, все-таки у нас курортний центр. Від акцизного податку перші надходження мають бути за лютий. Нам пощастило, що маємо одну АЗС — думаю, там непогана виручка, тому і поповнення до бюджету якесь буде. Щодо податку на нерухомість, то ставки ми затвердили — якраз відвіз у податкову. Але скільки об’єктів підпадають під цей податок, наразі невідомо. Ми — дотаційний регіон. Минулого року отримали 300 тисяч гривень дотацій, на цей рік має бути 238 тисяч. Зняли нам більше 60 тисяч гривень, бо ми їх нібито маємо компенсувати новими податками”.

“Ми були за децентралізацію, але не таку, як маємо зараз. Всі повноваження фактично забрали обласні та районні ради та адміністрації. Натомість міста районного значення, як наша Українка (Київська область), прирівняли до села, — каже виконавчий директор Асоціації малих міст Валентина Полтавець. — Ми були повноцінною одиницею самоврядування, а тепер втратили свої повноваження та повністю залежимо від райцентру. Добре, дитячі садки, школи, заклади культури фінансуватимуть за рахунок трансфертів з районного бюджету. Але ж вони не хочуть просто виділяти трансферти — райдержадміністрація вимагає, аби ми ті садки передали їм на баланс. Як можна було приймати бюджетну децентралізацію, не прийнявши адміністративної? Відповідно до закону про добровільне об’єднання територіальних громад, кілька населених пунктів зможуть об’єднуватись зі спільним органом управління. Такі об’єднання будуть повноцінними одиницями самоврядування. Але цей закон поки що так і не прийняли”.

За словами Валентини Полтавець, малі населені пункти не повинні боятись такого “добровільного об’єднання”, а навпаки, мають бути зацікавлені у ньому. Адже село, де живе 100 осіб, не може так само утримувати повноцінну сільську раду, як село, де є 5000 жителів. “Законопроект передбачає, що кожне село, яке є членом об’єднання, матиме свого старосту, який вирішуватиме дрібні питання, надаватиме деякі адміністративні послуги. Наприклад, ті ж довідки. Тому боятись, що за довідкою доведеться їздити за 50 кілометрів, не варто”, — каже Валентина Полтавець.

“Територіальні об’єднання громад матимуть повноваження, як міста обласного підпорядкування. Це буде стимулом для економічного зростання цих територій, — каже Іван Лукеря. — Зараз багато підприємств зареєстровані в обласних чи районних центрах, а фактично працюють на території, яка належить сільським радам. Податки вони платять там, де зареєстровані. Коли закон про добровільні об’єднання громад набуде чинності, вони зможуть реєструвати підприємства в себе. Відповідно, 10% податку на прибуток лишатиметься у них. Зрештою, кільком населеним пунктам, об’єднавшись, легше набрати штат кваліфікованих людей, які займатимуться залученням інвестицій та розвитком територій, ніж кожен з них має платити зарплату сільському голові, секретарю, сякому-такому юристу... Такий шлях уже пройшли Польща та Словаччина — і це дало дуже позитивний результат”.