«Щоб український товар сподобався європейцям, інколи достатньо змінити назву»
Єдині товари, квоти на експорт яких до ЄС українські виробники вичерпали, – мед, томатна паста та яблучний концентрат
За останні десять місяців експорт українських товарів до Європейського Союзу зріс на 12%. Про це повідомив перший заступник глави Мінекономіки Валерій П’ятницький. За його словами, левова частка цього зростання обумовлена змінами правил з моменту підписання Угоди про асоціацію. Однак у бізнесових колах переконані: Україна могла б наростити експорт до ЄС значно більше, адже уже півроку має можливість постачати товари до Європи або зовсім без мит, або з певними квотами. За таких умов зростання на 12% — не те, чим можна хвалитись.
Що заважає українським виробникам налагоджувати поставки до ЄС? Надто малі квоти? Низька якість продукції? Проблеми з отриманням спеціальних сертифікатів, які підтверджують якість та безпеку продукції? Це стало однією з основних дискусій під час Міжнародного економічного форуму. Причому делегати з ЄС не приховували розчарування. Мовляв, спочатку ваші виробники скаржились на високі мита, їх скасували, а ви тепер скаржитесь, що надто важко отримати сертифікати... При цьому чимало виробників навіть не намагались пройти сертифікацію, тому експорт нарощували лише ті компанії, які уже до цього експортували до ЄС.
“95% товарних позицій можна експортувати до ЄС без мит, і лише на 5% діють квоти, — каже віце-президент Американської торгової палати Тарас Качка. — Однак досі повністю використали квоти лише на три групи товарів. Це мед (хоча для цього потрібно було довести, що він відповідає санітарним вимогам) — квоту вибрали ще влітку, але продовжують експортувати. Використали квоту також на експорт томатної пасти та яблучного концентрату. Проблема в тому, що структура українського експорту насамперед сировинна. Наприклад, той же мед ми продаємо бочками, а фасують його вже там. Якби він був уже розфасований, так званий private label, то на цьому можна було б заробляти значно більше”.
За словами Тараса Качки, представники бізнесу, які приходять на тренінги з експорту до ЄС, не знають, є чи нема квоти на товар, який вони б хотіли експортувати, які сертифікати їм треба для цього отримати. Хоча уся ця інформація викладена на офіційних сайтах ЄС. Аби нею скористатись, потрібно всього-на-всього знати англійську. І це — перший камінь спотикання як наших чиновників, так і бізнесу — без знання англійської їм важко налагоджувати контакти та отримувати інформацію про ринок, який їх цікавить.
Нарікають потенційні експортери і на українські консульства. Адже навіть якщо ти маєш усі необхідні документи, які підтверджують якість продукції, цього мало, аби налагодити експорт. Для цього треба знайти партнерів у тій чи іншій країні, які цю продукцію купуватимуть. Допомагати в цьому мали б торгові представники України, які постійно перебувають при консульствах за кордоном. Однак у представництвах України за кордоном працюють діти високопосадовців, тож їхньої допомоги не дочекаєшся...
Ще один камінь спотикання — сертифікація. Для того, аби отримати відповідні дозволи, треба інвестувати кошти у виробництво. За словами Тараса Качки, буває, що компанія має хороше сучасне обладнання. А для того, аби відповідати європейським стандартам, потрібно лише змінити умови праці на підприємстві. Тобто якщо товар сам собою належної якості, але працівники працюють у неналежних умовах, сертифікат можна і не отримати.
Один із присутніх на форумі бізнесменів поскаржився, що у ЄС теж не все так прозоро: він хотів отримати кредит на розвиток бізнесу у ЄБРР, а йому сказали, що для цього має подати результати аудиту однієї з кількох запропонованих аудиторських компаній. “Чому я повинен платити за аудиторську перевірку тисячі доларів? Це надто великі витрати для нашого підприємства?” — обурювався підприємець. Але йому відчитали як хлопчикові: “Це нормальна практика, коли компанія претендує на великий кредит, то 2-3% від суми має витратити на аудит та юридичний супровід. У всьому світі всі вкладають кошти в аудиторські перевірки, маркетингові дослідження ринку. Якщо ви хочете отримувати позики, заробляти, то будьте готові вкладати і власні кошти у свій бізнес”.
Щодо маркетингових досліджень, то їхнього значення українські виробники також недооцінюють. Інколи для того, аби наш товар почав добре продаватись на європейському ринку, достатньо лише змінити назву чи дизайн упаковки. А без таких досліджень ти на ринку як сліпе кошеня.
“Для експорту товарів до ЄС потрібне оптимальне співвідношення ціни та якості. Україна випускає товари, які підходять за якістю і для європейського ринку. Наприклад, ми експортуємо до ЄС “Мівіну”. Почали експортувати кетчуп заводу “Торчин”, щоправда, для Європи він йде під іншим брендом. Наступного року плануємо подвоїти поставки. Фабрика у Львові, яку свого часу Nestle продала, також активно налагоджує експорт до ЄС, — каже директор з корпоративних питань Nestlе в Україні та Молдові Геннадій Радченко. — Щодо того, що через Асоціацію з ЄС український ринок заполонять дешеві європейські товари, а українським не буде місця, то тут є певне лукавство. На ринку визначальним є не виробник, а споживач. В інтересах споживача отримати якісний недорогий продукт. Якщо такий продукт прийде з ЄС — то для споживачів це однозначно плюс. Щодо виробників, то їх така конкуренція лише підштовхне інвестувати в якість своєї продукції”.
