Куди податись безробітному банкіру?

Від початку року в Україні стало на 26 банків менше. Про це під час Міжнародного інвестиційного форуму в Києві заявила глава НБУ Валерія Гонтарева. За її словами, кількість відділень найбільших банків скоротилась на 30%. А це означає, що без роботи залишились сотні, якщо не тисячі працівників. Чи мають шанс працівники збанкрутілих банків знайти роботу, якщо навіть великі банки скорочують кількість відділень?

«Ситуація у банківській сфері справді складна. За нашими даними, кількість вакансій у цій сфері від початку року скоротилась на 50%. Зарплати пропонують не надто високі: клеркам від трьох до п’яти тисяч гривень, касирам від двох до чотирьох, — каже керівник Дослідницького центру HeadHunter Уляна Маслова. — Кількість вакансій скоротилась насамперед за рахунок сходу та Криму, де банки змушені були позакривати відділення. Маленькі банки оптимізують штати, хоча деякі великі зараз навпаки розширюються. Цього року кілька банків відкрили оплачуване стажування для студентів. Звичайно, для цього студент має мати дуже добру освіту. Йому оплачують стажування, а по закінченні кращим стажерам гарантують праце­влаштування. Банківська сфера зараз практично єдина, де пропонують такі програми студентам”.

Чому ж на фоні такої конкуренції серед фінансистів (у жовтні в категорії “фінанси” на одну вакансію припадало майже 10 резюме) банки беруться за навчання студентів? Простіше ж взяти на роботу уже “готового” спеціаліста з досвідом роботи. “Частково банки беруться за студентів тому, що з них простіше “зліпити” такого працівника, який їм потрібен. Коли на роботу приходить людина з певним досвідом, її все одно доводиться переучувати, — пояснює Уляна Маслова. — Крім того, вчорашній студент погоджується працювати за меншу зарплату, аніж людина з досвідом. Багато банків мають навіть спеціальні “програми вирощування лідерів” для стажерів. Є непоодинокі приклади, коли банк бере стажера з мінімальною оплатою, навчає його, а вже за рік ця людина стає керівником якоїсь ланки. Такий “вирощений” працівник буде значно лояльнішим до компанії і менше схильним до звільнення. І знову ж таки — такий керівник коштуватиме компанії дешевше, ніж досвідчений менеджер”.

Навіть якщо ви не студент, маєте показати роботодавцю здатність вчитись і перекваліфіковуватись. Адже ринок банківських послуг змінюється, тож і потреба у спеціалістах змінюватиметься. Пригадуєте, у 2008-му в кожному супермаркеті побутової техніки сиділи по кілька “кредитних менеджерів” від різних банків? Де тепер всі вони? Натомість зараз популярні інші послуги, наприклад, той же інтернет-банкінг. Отже, банкам потрібні спеціалісти, які тямлять і у фінансах, і в інформаційних технологіях. Зате навряд чи за рік-два банки потребуватимуть стільки касирів, якщо все більше розрахунків клієнти проводитимуть у мережі.

“Як не дивно, банки зараз пішли в умовний «роздріб». Чому умовний? Тому що роблять акцент на малий та середній бізнес. Тож їм потрібні працівники у цій сфері. Також набирає обертів інтернетизація всієї країни, тому спеціалісти з інтернет-банкінгу (платежі фізичних осіб) теж потрібні, — каже керівник спеціалізованого порталу з пошуку роботи “Фінансовий персонал” (www.fp.ua) Дмитро Клім. — За великим рахунком, людина, яка має досвід роботи у банку, може бути корисною будь-де. Головна проблема банкірів — вони занадто звикли до стабільності. Банки, як роботодавці, може, й «душать» невеликими зарплатами, але Кодексу законів про працю дотримуються суворо. Також фактично клієнт йде не на працівника, а на бренд банку. Таких умов майже ніде більше немає. Коли такий працівник шукає роботу в іншій сфері — цінність особистих якостей (не враховуючи виконавчих здібностей) зростає. Треба проявляти креатив, брати відповідальність на себе, а далеко не всі до цього готові. Рекламістів з колишніх банкірів, може, й не вийде, а ось бухгалтери, економісти, фінансові аналітики, аварійні комісари тощо цілком можуть бути”.

Львів’янин Юрій Мулов свого часу також опинився без роботи, бо банк ліквідували. Тоді, під час кризи 2009-го, знайти роботу у банківській сфері було так само важко. Тож через кілька місяців без­успішних пошуків відкрив власну справу — надає консультації у фінансовій сфері. Має угоди з кількома підприємцями, яким допомагає залучати та обслуговувати кредити, відкривати/закривати рахунки, інколи вести бухгалтерію.

“Коли опиняєшся без роботи, особливо якщо робота не пильна, а платять добре, спершу здається, що це кінець світу, — розповідає Юрій. — Але звільнення — це такий собі аудит самого себе. Твої активи — це твої знання, досвід, зв’язки. Якщо у тебе якісні активи — їх захочуть купити. Скажімо, кількох наших аналітиків переманив один великий банк, щойно в наш ввели тимчасову адміністрацію. Дехто пішов на роботу у великі фірми, хтось — в інші банки, але на гірші умови. Я кілька разів ходив на співбесіду, але працювати за 3-4 тисячі гривень не готовий. Відтак вирішив ризикнути і почати працювати сам на себе. Тим більше, поки працював у банку, постійно дзвонили знайомі, знайомі знайомих, — аби проконсультуватись, як відкрити рахунок, як взяти кредит під найменші відсотки. Багато дрібних підприємців не мають економічної освіти, тому потребують допомоги. На відкриття бізнесу витратив менше 10 тисяч гривень — винайняв кімнату, купив меблі, записався на кілька тренінгів. Перший суттєвий заробіток отримав від того, що допоміг одному підприємцю забрати з проблемного банку депозит”.