Херсонес повернути, Ярослава та Володимира «побрити»

Гроші мають особливу енергетику. Хочемо ми того чи не хочемо, а маємо з грошима справу постійно — купуємо товари та послуги, жертвуємо на благодійність чи платимо за далеко не “благі” діла...

Медики кажуть, саме на грошах живе найбільше мікроб, тому після контакту з ними обов’язково треба мити руки. Мити руки після того, як взяв гроші, радять і езотерики — не через бактерії, а через “енергетичний бруд”, який можуть нести банкноти та монети. Кажуть, ми недооцінюємо впливу грошей та символів, зображених на тих чи інших банкнотах, на долю пересічних людей та країни в цілому. Пригадуєте, свого часу на одній гривні були зображені руїни Херсонеса. У якийсь момент почали говорити, що їх конче треба забрати, бо поки на національній валюті руїни — країна не зможе розвиватись. Забрали. А тепер Україна позбулась Криму разом з руїнами Херсонеса. Містичний збіг, ретельна підготовка українців до того, що Крим — не наш?

Херсонес обов’язково треба повернути на зображення гривні, переконані активісти, і навіть розпочали соціальне опитування через соцмережі. З ініціативою повернути Херсонес планують звернутись до Національного банку, уряду та Президента. “У Херсонесі хрестили князя Володимира. Звідти починалася історія українського християнства. Дизайн перших купюр розробляли 1992-го, хоча гривню ввели 1996 року. В цей час Крим лихоманило, й не було стовідсоткової впевненості, що він буде український. Тому дизайн грошей мав і політичний підтекст — зафіксувати, що «Крим — наш». Але 2004-го під впливом колишнього міністра освіти Дмитра Табачника президент Леонід Кучма змінив дизайн гривень”, — каже активіст Максим Саванецький.

Колекціонер Андрій Циммер каже, і раніше задумувався, чому у 2003 році вирішили так кардинально змінити дизайн банкнот. “Не думаю, що це випадковість, адже перемалювали банкноти усіх номіналів. Замість руїн Херсонеса тепер на одній гривні град Володимира — місце, якого вже нема. Якщо можна було намалювати неіснуючий град, то чому б не намалювати гіпотетичний Херсонес, якщо так боялись руїн? Володимиру домалювали бороду, хоча київські князі борід не носили. І Святослав, і Володимир, і Ярослав мали лише вуса. На одній гривні 92-го року випуску на голові у Володимира була діадема — символ князівської влади. На гривнях, надрукованих у 2004, на Володимирі вже якась шапка з хутряною окантовкою. Добре, хоч не вушанка. У Ярослава Мудрого (на двох гривнях) також 2004-го з’явилась борода. І взагалі українські князі почали бути схожими на Івана Грозного, — каже боніст.

— Ще один, як на мене, дивний збіг — на 10 гривнях намалювали Івана Мазепу разом з Києво-Печерською лаврою, хоча гетьман долучився до побудови Михайлівського монастиря. Не знаю, як на сьогодні, але донедавна православна церква Московського патріархату анафему з Мазепи не зняла, тож у перший тиждень Великого посту у Лаврі проклинали Мазепу разом з іншими ворогами церкви, тоді як у Михайлівському боролись за упокій його душі. Логічно було б разом з Мазепою розмістити зображення Києво-Могилянської академії. І вже зовсім недоречно було поруч з Лаврою ставити кобзу чи то балалайку — це як натяк на те, що гетьман був гультяєм.

Грушевському на 50 гривнях домалювали волосся, якого він у зрілому віці не мав. Тому художник мав намалювати щось одне: або довжелезну бороду (яку мав у старості), або волосся. Інакше без підпису не зрозуміло, хто це. Цікаво також спостерігати за Шевченком — спочатку він старий дід у смушевій шапці, потім молодий хлопець, віддалено схожий на Ющенка. Як на мене, то зображення на грошах мають бути історично точними, адже з грошима контактуємо кожен день, і ці зображення відкладаються на підсвідомості. Тому гроші можуть бути прекрасним інструментом для пропаганди”.

Кажуть, “не по феншую” діячам роздали і номінали. Вийшло так, що багаті князі отримали по гривні-дві, а люди мистецтва і науки, які ніколи не вміли заробляти гроші, — купюри з найбільшим номіналом. Скажімо, Григорій Сковорода, якого помістили на 500 гривень, взагалі жив у бідності і не визнавав багатства. До речі, на 500-гривневій банкноті думали намалювати короля Данила, однак керівництву Нацбанку така ідея не сподобалась.

Історик Олександр Палій переконаний, зміни у дизайні гривень з’явились не через погану обізнаність художників з історією. “За часів СРСР історики намагалися зруйнувати архетиповий для українців образ Київських князів. Історик Герасимов «реконструював» образ князя Ярослава Мудрого, в результаті чого відростив йому бороду та надав монголоїдних рис обличчя.

Вочевидь, це було зроблено задля того, щоб довести спадковість Москви по відношенню до Київської Русі — Київські князі в уявленні населення мали стати схожі на московських царів, — пише Олександр Палій. — Це робилося попри те, що ранні Київські князі мали переважно скандинавське походження, і тому суттєво відрізнялися від московських царів, які, своєю чергою, мали добрий десяток поколінь татарських предків. Вочевидь, така ж мета була й у комсомольця Тігіпка (саме за його головування в НБУ сталась підміна. — Авт.), який вважав, що продовження перебріхування історії зробить українців більш лояльними до наказів Москви. Водночас, найбільш достовірно князя Ярослава Володимировича зображено на його печатці. Ця печатка, природно, могла бути тільки прижиттєвою.

Перед нами — типовий європейський лицар X-XI ст., у конічному шоломі, з-під якого стирчать в різні боки довгі вуса, а бороди немає. На Київському барельєфі князя Ізяслава, сина Ярослава Мудрого, так само зображено його вибрите підборіддя і загнуті донизу вуса. Існує унікальне для історії прижиттєве зображення князя Святослава Ярославича, сина Ярослава Мудрого і онука Володимира Великого, з родиною. Це зображення з «Ізборника Святослава» від 1073 року цінне тим, що воно прижиттєве — у князя немає німба над головою, а так князів могли зображати лише за життя. І тут, в Ізборнику, ані князь, ані князевичі не мають бороди, натомість у князя є заг­нуті донизу вуса. Обличчя князя настільки архетипове для українця, що російські історики, які першими досліджували «Ізборник Святослава», задавалися питанням — «если сын Ярослава Мудрого был хохлом, то где тогда были русские?».

Щодо зникнення Херсонеса з однієї гривні, то це взагалі диверсія. За словами історика, рішення забрати руїни Херсонеса, який Володимир Великий взяв ще у 988 році, прийняли тоді, коли з’явилися повідомлення, що Кучма по­обіцяв Путіну вивести з Севастополя українські Військово-морські сили. “Заради бажання вислужитися перед іноземцями штабіст Януковича (Тігіпко) був готовий перекреслити одну з найвеличніших сторінок української історії та викреслити з пам’яті, що Херсонес уже був містом Київської військової слави задовго до того, як Севастополь став містом російської”, — пише Палій.