Хотіла позичити на розвиток бізнесу, а позбулася 45 тисяч...

“Альтернатива кредитам”, “Гроші. Дешево”, “Кредит без застави та поручителів”... Таких оголошень все більше з’являється в газетах, на стовпах, у під’їздах. Воно й не дивно, адже банки тепер дуже обережно видають кредити.

Та й реальні відсотки за такими кредитами — понад 30% річних, а у деяких випадках і по 70-80% набігає з різними комісіями. А тут вам пропонують позичити гроші під 2-5%, та ще й не вимагають ні довідок про доходи, ні застави!

Така щедрість мала б насторожити. Але все більше і більше людей стають жертвами шахраїв, які обіцяють позичити гроші майже задурно. Зросли й апетити у ділків. Якщо раніше видурювали по кількасот гривень то на страховку, то на якісь членські внески, то тепер виманюють тисячі...

«У мене є власний бізнес — магазини в Ужгороді та пасіка. Але виникла потреба взяти 500 тисяч гривень. Багато років працювала з банками — все було гаразд. А тут мені порадили звернутись у фінансову компанію. Мовляв, вони і рішення про видачу позики приймають швидше, і відсотки там у кілька разів нижчі, ніж у банку. Я подумала, а чому б ні, — каже підприємиця з Закарпатської області Наталія Кушнір.

— Пішла в одну контору. Зі мною мило поспілкувались, сказали, що нема причин відмовити мені у видачі позики. Але попросили застрахувати життя — мовляв, коли така велика сума кредиту, то це обов’язково. Я оформила страховку і чекала, коли надійдуть гроші на рахунок. А грошей не було. Пішла розбиратись, кажуть, певно, якийсь збій виник у системі, гроші вам мали надійти.

Аби не чекати, поки вони з’ясують, чому мені не надійшли гроші, звернулася в іншу фірму. Там така ж схема — треба застрахувати життя. Знову купила поліс з умовою, що гроші отримаю через три дні. І знову гроші не надійшли. Потім мені як пелена з очей спала — до мене дійшло, що обидва рази мені всунули страховий поліс від однієї і тієї ж страхової компанії. І тексти договорів — ідентичні, тільки контактні дані інші. Як наслідок, я втратила майже 45 тисяч гривень (комісії за видачу кредиту і два страхові поліси). Розумію, що грошей не повернути. Не йти ж в міліцію зі скаргою, що мене переконали застрахувати життя... А ще у мене склалося враження, що працівники тих фірм проходять якісь тренінги з гіпнозу чи щось. Бо я не перший рік займаюсь бізнесом, а тут дала себе надурити на рівному місці”.

Сім’я львів’янки Катерини Дмитерко вже не один рік мріє про власне житло, адже у них підростає троє дітей. Сім’я порахувала, що замість витрачати 2,5 тисячі гривень на місяць на оренду житла, краще придбати житло в кредит і потихеньку його виплачувати. Назбирали уже й на перший внесок (банки вимагають, щоб позичальник оплатив 20-30% від вартості самостійно), однак жоден банк, до якого звернулись, не ризикнув видати молодій сім’ї кредит на житло.

“Мотивували тим, що після сплати внеску за кредитом у нас на проживання залишається менше, ніж сума прожиткових мінімумів на п’ять осіб (тобто менше як 5,5 тисячі). А оскільки сім’ю з трьома дітьми ніхто не дасть виселити з квартири, якщо ми перестанемо платити, то і кредит нам видати не можуть. Тому пішли у кредитну спілку, — каже пані Катерина.

— Підписали угоду, сплатили перший внесок — 10 тисяч гривень. Гроші мали надійти нам впродовж тижня. Але нам їх так і не переказали. Ми пішли, аби з’ясувати, де гроші. А дівчина, так виглядало, сама не розуміла, чому не дали грошей. Каже, треба з’ясовувати з центральним офісом. При нас телефонувала до Києва, звіряла реквізити, переконувала, що внесок ми сплатили. Пішли переконані, що сталась якась технічна помилка. За кілька днів знову прийшли в офіс, а там вже новий працівник. Знову почав звіряти реквізити, прізвища. Поки ми з’ясовували, коли конкретно нам чекати на кредит, у поштовій скриньці знайшли квитанцію на сім тисяч гривень, які маємо сплатити як внесок по кредиту. Але ж кредиту нам так і не дали! Написали заяву, що позики ми не отримали, тому не будемо нічого сплачувати. Я телефонувала на їхню гарячу лінію, а мені заявили, що якщо ми не сплатимо цього внеску, то нам відмовлять у видачі позики. Тобто гроші ніде не “зависли” — їх нам навіть не намагались переказувати! Будемо писати заяву в міліцію, бо це чистої води шахрайство”.

Михайлові Забурку з Володимира-Волинського пощастило більше — він вчасно відчув, що його намагаються надурити, тому робити будь-які внески до того, як отримає на руки обіцяну суму, відмовився. Тепер його тероризують колектори за те, що він начебто не повертає позику.

“Я хотів придбати авто. Збирав гроші у гривнях, а тут долар “гахнув”. Але якраз на автобазарі виставили таке авто, як я хотів. Мені не вистачало півтори тисячі доларів, — каже Михайло Забурко. — Хотів банку позичити гривні, аби купити долари, але мені відмовили. Я працюю торговим представником, і офіційно мені платять тільки мінімальну зарплату. Якщо вірити довідці про доходи, то я живу на 1200 гривень на місяць. Звичайно, для банку я — неплатоспроможний позичальник. Пішов у Луцьку в кредитну спілку. Ніби все гаразд, підписали угоду. І за кілька днів мені приходить рахунок на півтори тисячі гривень — ніби членський внесок.

Поїхав з’ясовувати, кажуть, все правильно: кредитна спілка відповідно до закону видає позики лише своїм членам. Тому спочатку треба сплатити членський внесок, і тільки потім рада прийматиме рішення про видачу кредиту. Хоча коли приходив перший раз — про це не сказали ні слова. Кажуть, ви не хвилюйтесь, ці гроші потім вам зарахують як внесок по кредиту. Мені це не підійшло, і написав заяву, що відмовляюсь від будь-якої співпраці та вимагаю розірвати угоду, — оскільки до її укладання від мене приховали умови надання позики. Думав, на цьому все і закінчилось, а минулого тижня мама витягла лист від колекторської компанії, у якому від мене вимагають погасити борг у розмірі 4300 гривень — інакше приїдуть описувати майно! Я був шокований. Але юрист фірми, у якій я працюю, подивившись всі папери, сказала, що мене “беруть на понт”. Порадила, коли наступного разу мама відкриє такий “лист щастя” від колекторів, викликати їй “швидку”. І постаратись наголосити лікарям, що їй стало зле після листа від колекторів. А вже тоді подавати на них до суду”.