Україну можуть вигнати з Європейської енергетичної спільноти?

За дешеву електроенергію українці платять своїм здоров’ям. Електростанції, збудовані ще у шістдесятих роках за проектами, розробленими у 50-х, давно відпрацювали свій ресурс. Тоді ніхто особливо не переймався ані їх економічністю, ані екологією. Як наслідок, викиди українських електростанцій подекуди перевищують нормативи. А самі енергоблоки спроектовані таким чином, що на них тепер практично неможливо встановити ефективне сірко- та азотоочисне обладнання. Про це йшлося під час круглого столу на тему «Вирішення екологічних проблем теплогенерації України як запорука забезпечення національної енергонезалежності», який відбувся у Бурштині Івано-Франківської області. Бурштин обрали не випадково — адже тут розташована одна з найбільших теплових електростанцій в Україні.

Без національної «дорожньої карти» підприємства не знають, куди рухатись

«У Бурштині відбулася подія, яка за важливістю виходить за межі міста чи області. Народні депутати, міська влада, громадськість, експерти, компанія ДТЕК торкнулися актуальної теми — виконання Україною зобов’язань перед Європою в сфері поліпшення екологічних показників теплової генерації. Дискусія, що відбулась, ще раз показала, що для відповідей на виклики, що стоять перед країною, різні гілки влади, бізнес і громадськість готові об’єднатися і ефективно взаємодіяти, незалежно від політичних поглядів», — заявив мер міста Петро Курляк.

У 2010 році, під час приєднання до Європейського енергетичного співтовариства, Україна взяла на себе зобов’язання виконати Директиву щодо екологічних стандартів. Зробити це треба до 2018 року, а в Україні досі навіть не затвердили «дорожньої карти» чи національної енергетичної стратегії, аби учасникам ринку було зрозуміло, куди рухатись. Тому вже зараз зрозуміло, що цю директиву за п’ять років виконати не вдасться.

«За нашими розрахунками, вартість цих заходів перевищує 12 мільярдів доларів. Але тут питання навіть не у грошах, а у тому, наскільки технічно можливо здійснити ці заходи, — каже генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко. — Наші спеціалісти оглянули ситуацію по наших електростанціях, і я можу з упевненістю сказати, що на сьогодні технічного рішення щодо азото- та сіркоочистки немає. Нема розуміння, як сьогодні усе це фінансувати. Нема національного плану, як ми виконуватимемо ці зобов’язання у найближчі 10-15 років. Тому зараз важливо зрушити ситуацію з мертвої точки і представити якісь ідеї та пропозиції для національного плану виконання зобов’язань цієї Директиви. Це життєва необхідність для України. І не заради того, аби виконати ці зобов’язання, а заради наших людей, міст і тих, хто живе на території розміщення електростанцій».

Окрім застарілого обладнання, на обсязі викидів українських теплових позначається і низька якість українського вугілля. Воно має підвищений вміст сірки — часом 2-3%, тоді як європейські ТЕС використовують вугілля з вмістом сірки 1-1,5%. Отже, обладнанню, яке може вловлювати такі викиди сірки, треба приділити особливу увагу. Але як це зробити? За словами керівника Департаменту з екологічної безпеки ДТЕК Ірини Вербицької, поки що вирішення цієї проблеми не бачать ні екологи, ні держава. Зараз на ТЕС за рік назбирується 933 тисячі тонн золошлакових відходів. Якщо буде сіркоочисне обладнання — то з’явиться ще приблизно 800 тисяч тонн відходів, з якими не відомо що робити. Тому екологічні проблеми не можна звалювати лише на підприємства. Проблему треба вирішувати комплексно, залучаючи наукові інститути, які розроблятимуть проекти утилізації цих відходів, шукати потенційних інвесторів тощо.

«Білий дим» на Бурштинській ТЕС з’явиться за кілька років

За словами голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іри­ни Сех, серед десяти підприємств — найбільших забруднювачів в Івано-Франківській області є і Бурштинська ТЕС — за показниками забруднення повітря та утворенням відходів. «Якщо відходи можна якимось чином захоронити, то забруднене повітря не знає кордонів. Обсяг викидів в атмосферу у розрахунку на одну особу у Донецьку перевищує норму у три рази, в Івано-Франківській — у 2,2 раза», — каже Ірина Сех. Звичайно, це не може не позначатись на здоров’ї людей.

«Ми завжди відчували присутність Бурштинської ТЕС. З самого початку її роботи — з 60-х років, — каже Петро Курляк. — Хочу сказати, що останнім часом все-таки екологія в нас трошки покращилась, оскільки за останні роки встановили чотири нові електрофільтри на чотирьох блоках. Доказом цього є те, що в нашому озері з’явилися раки, почали родити огірки, помідори, цвітуть вишні». Люди визначають рівень викидів «на око» — за тим, який дим йде з труби електростанції. В ідеалі він має бути білим. У ДТЕК обіцяють, що білосніжний дим йтиме з труби через кілька років. Компанія планує щороку реконструювати один енергоблок. Усі реконструкції включають будівництво нових уловлювачів пилу. Це означає, що за п’ять-сім років електростанція буде виконувати стандарти Європейського Союзу щодо викидів. Швидше зробити це нереально, оскільки українське законодавство забороняє виводити на реконструкцію більше одного енергоблоку на рік.

Екологія — мірило європейського життя

«ДТЕК дуже активно співпрацює з Академією наук України з розробки українських технологій, які допомагають нам вирішувати екологічні проблеми. Я запевняю вас, що ми дуже серйозно ставимось до екологічних питань. Ми хочемо бути прикладом для інших великих компаній, розуміючи, що без інвестицій, без серйозної дискусії, без застосування нових технологій немає майбутнього ні у нашого бізнесу, ні в української економіки, ні майбутнього у наших дітей, — заявив Максим Тімченко. — Коли говоримо про вступ України до Європейського Союзу та про наше бажання жити за європейськими стандартами, то екологія повинна бути мірилом того, а чи живемо ми по-європейськи. Це позиція нашої компанії і нашого акціонера Ріната Ахметова».

Утім, для усіх цих екологічних заходів потрібні кошти. І немалі. Встановлення сірко- та азотоочисного обладнання на старий енергоблок обходиться практично у таку ж суму, як будівництво нового енергоблоку. ДТЕК виграв грант Агентства з торгівлі та розвитку Сполучених Штатів Америки (USTDA) на будівництво чотирьох сучасних енергоблоків на Бурштинській ТЕС. Але щоб встановити сучасне обладнання на усі українські електростанції, не можна розраховувати лише на гранти. Теоретично, гроші на поліпшення екології мали б повертати електростанціям з бюджету — за рахунок екологічного податку. Адже ставки екологічного податку зросли з 50% в 2012 році до 75% в 2013 році. У 2014 році вона збільшиться до 100%. А куди потім йдуть ці кошти — незрозуміло. Механізм їх розподілу непрозорий. Більше того, ці кошти планують повертати підприємствам на конкурсній основі. Тобто платять усі, а повертають — за конкурсом.

«Бурштинська ТЕС заплатила торік 230 мільйонів екоподатків. Виникає питання, як витрачаються ці гроші. На жаль, не прийнятий порядок повернення цих коштів на територію присутності платника податків для чіткої витрати цих коштів. Це питання піднімається на національному рівні — потрібна ясність і прозорість. Якщо компанії, які працюють у нашій галузі та інших, платять мільярди гривень екологічного податку, то ми з вами маємо бути впевнені, що ці гроші йдуть саме на екологічні заходи. Сподіваюсь, що колеги мене підтримають і ми найближчим часом зможемо побачити порядок у розподілі екогрошей і контроль над тим, як їх використовують», — сказав Максим Тімченко.

З тим, що кошти від екологічного податку підприємств мають використовуватись на тій території, яку ці підприємства забруднюють, погоджується й Ірина Сех. Вона навіть ініціює відповідні зміни до бюджетного кодексу. «Зараз 70% податку скеровуються до центру, до Києва, і 30% залишаються на місцях. Моя ж пропозиція, щоб це було навпаки, — каже Ірина Сех. — Ніхто більше, як на місцях, не знає проблем, зокрема екологічних. Тому про ефективне використання коштів може бути мова тільки тоді, коли їх використовуватимуть на місцях. Ті підприємства, які сплачують податки, повинні отримувати ці кошти. Це буде правильно та ефективно з користю для людей, які тут живуть та працюють».

Директива ЄС —місія нездійсненна?

Поки експерти, політики та учасники ринку намагаються внести прозорість у ці схеми, час спливає. Зараз уже зрозуміло, що до 2018 року виконати Директиву ЄС не вдасться, адже для цього викиди треба зменшити майже у двадцять разів. Тож треба чесно визнати це перед енергетичним співтовариством і спільно розробити план дій. Якщо Україна цього не зробить уже зараз, а чекатиме до 2018 року, до неї можуть застосувати санкції аж до зупинення членства у енергоспільноті. «Тому сьогодні важливо для держави в особі Кабінету Міністрів і відповідного комітету починати активний діалог з енергоспільнотою щодо створення дорожньої карти і національного плану, як і в які строки ми зможемо ці зобов’язання виконати», — каже Максим Тімченко.