«Після великої води почнеться велика пожежа»

Два місяці тому шахтарі з Львівщини та Волині виходили на акції протесту, аби не допустити закриття шести вугільних шахт. Тепер практично усі шахти регіону призупинили видобуток вугілля — його нема куди збувати. Раніше вугілля з Львівсько-Волинського басейну спалювали на Бурштинській та Добротвірській електростанціях, але після того, як їх приватизували, ці ТЕС перестали закуповувати місцеве вугілля. Склади шахт та Червоноградської збагачувальної фабрики завалені тисячами тонн вугілля.

Через відсутність реалізації “Львіввугілля” та “Волиньвугілля” не мають чим платити зарплату, розраховуватись за електроенергію. Борги перед податковою та Пенсійним фондом наростають як снігова куля, адже на них нараховують пені і штрафи. Лише у Червоноградському регіоні без роботи, а отже, і без засобів на існування, залишились 2,5 тисячі гірників. Загалом на вугільній галузі Львівщини та Волині зав’язані майже 100 тисяч осіб! Така ситуа­ція не лише у Західній Україні. Державні шахти на Сході України також не мають куди приткнути своє вугілля. Власники теплових електростанцій або використовують вугілля зі своїх приватних шахт, або везуть його з-за кордону. Скажімо, Трипільська ТЕС працює на польському вугіллі. Ті електростанції, які ще залишились у державній власності, не можуть спалити таку кількість вугілля, яку видобувають державні шахти. Аби збільшити попит на вугілля, в уряді прийняли рішення зменшити потужність атомних електростанцій. Якщо скоротити частку атомної електроенергії, доведеться піднімати тарифи або покривати різницю вартості за рахунок бюджетних дотацій. Але це — не єдина проблема. Низький попит на вугілля може призвести до екологічної катастрофи.

“Соціальне напруження, яке виникло у Львівсько-Волинському регіоні, доповнюється загрозою техногенної катастрофи. Ми поспілкувались з фахівцями у Львівській та Волинській областях і маємо повну картину того, що відбувається, — повідомив заступник голови парламентської Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Едуард Леонов під час виїзного засідання у Львові. — Галузь зупинилась. На аварійних складах зберігається понад 300 тисяч тонн вугілля. Це вугілля не може зберігатись — воно має тенденцію до самозагоряння. Щойно зійде велика вода, почнеться велика пожежа! Може статись те, що сталось в іншій частині України (йдеться про пожежу на Вуглегірській ТЕС, що сталась на початку квітня. Там загорівся вугільний пил, вогонь знищив чотири енергоблоки. Одна людина загинула, без тепла та електроенергії залишилось 13-тисячне місто, — Авт). Це величезні державні ресурси. Держава в цій ситуації забула сама про себе. Державі шахти видобули вугілля з державних надр, поклали на державні склади, і от зараз на складах це державне майно (а його можна оцінити у півмільярда гривень) втрачається. Можуть згоріти і самі підприємства”.

На складах електростанцій накопичено 5,9 мільйона тонн вугілля, ще 1,9 мільйона тонн — на складах вугільних підприємств. Аварія на Вуглегірській електростанції ще більше загострила ситуацію, адже ця ТЕС споживала два мільйони тонн “державного” вугілля на рік.

“Колись, коли ми як профспілка звертались до уряду для вирішення соціальних питань, нам казали “А де ваше вугілля?”. Тепер ситуація протилежна — питання, як перерозподілити видобуте вугілля, — каже народний депутат, голова Профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов. — Нинішня ситуація пов’язана з економікою нашої країни та світовою економікою. Експорт електроенергії впав на 50%, маємо падіння ринку металу. За більш ніж 20-літню історію нашої держави такого у нашій вугільній промисловості ще не було!”

Під час засідання Спеціальної контрольної комісії обговорювали кілька заходів, які треба вжити, аби вирішити ситуацію у вугільній сфері. Один з них — мораторій на імпорт вугілля. Інший — зобов’язати компанії-власники енергогенерацій використовувати частину вугілля з тих шахт, які вкаже Мінпаливенерго.

“Найпроблемніше питання для Львівсько-Волинського басейну — відвантаження вугілля. Станції “Західенерго” не беруть його. Проблема в тому, що вони приватизовані. Але 25%+1%, тобто блокуючий пакет, залишається у власності держави. Держава має право на свої 25% говорити, звідки брати вугілля, — каже народний депутат, член парламентської комісії з питань ТЕК «Євген Мармазов. — Я розмовляв з першим замміністра з вугільної енергетики Ігорем Поповичем, і він також дотримується позиції, що вугілля, видобуте у Львівсько-Волинському басейні, повністю має йти на місцеві електростанції. Коли здійснювалась приватизація, покупець брав на себе інвестиційні зобов’язання. І туди треба було вписувати такі умови. Але там написано, що покупець зобов’язаний брати не менш як 75% вугілля в Україні. ДТЕК має свої шахти у Донецьку, Луганську. Що він бере? Українське вугілля. Умов приватизації він не порушує. Але треба внести законопроект, у якому прописати, що з тих 75% вугілля приватний власник повинен закуповувати не менш як 25% там, де вкаже держава”.