Гриби-кулини одним нагадують варену курку, іншим – смажену рибу

Міські жителі, побачивши ці чудернацькі жовті нарости на стовбурах дерев, сприймають їх як “пісюків”, тобто як гриби-паразити. Дітлахи можуть їх зафутболити. А от знавці лісу легко розпізнають у цих утвореннях їстівний продукт. Науковці називають його деревним грибом, трутовиком сірчаножовтим, а селяни дали йому простішу назву – кулини. У молодому віці їхня пружна м’якоть (якщо потрапить до рук вправного кулінара) може стати основою для приготування пікантних страв.

Петро Дмитрик наро­дився і виріс неподалік лісу, багато років пра­цював на заготівлі деревини – тож знає всі таємниці природи. Коли щотижня з Бережан навідується до батьківської хати на хуторі, неодмінно оглядає зна­йомі місця у лісі. Боровиків ще немає, бо холоднувато, але є інші гриби. Два тижні тому поба­чив стару черешню, з якої сусід-лісник Микола Іванович встиг зібрати великий урожай кулин. А минулої суботи за якихось сто метрів від хати сам надибав молодого дубка, на якому пома­ранчевим вогником засвітилися ці гриби...

Акуратно зрізав кулини (че­рез кілька днів вони перезріли б, стали твердими, а відтак – непридатними для вживання), вдома промив, ножем подріб­нив на шматки, відварив хви­лин із десять, потім, додавши цибулі, спецій, підсмажив на олії. Коли вариво майже ді­йшло готовності, влив у ка­струлю грамів 300 сметани, кинув кулачок посіченої зелені і дав грибам протушкуватися. Поступово кухня наповнилася “ресторанними” запахами...

– Готувати кулини я навчився від своєї мами, у нас часто зби­рали такі гриби, вони немовби повертають мене у далеке ди­тинство, – каже Петро Степа­нович. – Цю страву добре спо­живати з будь-яким гарніром: гречкою, рисом, макаронами, картопляним пюре. Можна її вживати і саму. Мені ця підливка нагадує смак тушкованої курки. А якщо відварені кулини вмочити у кляр і кинути на пательню – ма­тимуть присмак смаженої риби…

Не кожен відважиться на де­густацію цих химерних грибів, бояться “важкості у шлунку”. Але багато моїх знайомих за­хоплені ними, позначили місця, де ростуть кулини, спеціалізу­ються на їх збиранні. І як тільки настає весняний сезон, ідуть до лісу з великими сумками. По­дейкують, найкраще збирати ті кулини, які ростуть на череш­нях, фруктових деревах. Але наш знайомий пригостив себе кулинами з дуба – й почувся си­тим і задоволеним.