Медичний пластир

Лікарі Хорес Харрелл і Вільям Шекат розробили процес, який дозволяв розчиняти гуму і розбризкувати її на тканину. Однак каніфоль, віск і бензин, які використовували у процесі, давали алергічну реакцію. З цим почали боротися окисом цинку і тальком. У 1882 році німець Пауль Карл Боєрсдорф наніс на шматочок лляної тканини природний каучук, соснову смолу та окис цинку — і таким чином винайшов лейкопластир.