Віталій Портников

Олександр Лукашенко звинувачує у сприянні білоруським протестам американські розвідувальні центри, створені в Україні і Польщі

Навряд чи можу уявити своє життя без зустрічей із Романом Віктюком. Це були випадкові зустрічі, ми жодного разу не домовлялися, але завжди зустрічалися. Повсюди. У книгарні.

— У твоєму віці я не був такою нудною мишею, не загрузав у книжках в таку погоду.

І, до речі: не потрібно намагатися зрозуміти роль президента у всіх цих історіях, тому що це не має ніякого значення. Зеленського зробили президентом зовсім не для того, щоб він грав роль

Це було видно неозброєним оком

Володимир Путін заявив, що питання про майбутній статус Нагірного Карабаху “треба буде розв'язати у майбутньому, майбутнім керівникам, майбутнім учасникам цього процесу”

Чинний президент Республіки Молдова Ігор Додон заявив, що визнає перемогу Маї Санду на виборах глави держави тільки після того, як цю перемогу буде підтверджено судом

У Мінську тисячі людей знову вийшли на вулиці, однак тепер не тільки заради протесту проти фальсифікації підсумків президентських виборів у Білорусі

Російські війська в спішному порядку розгортаються на території Нагірного Карабаху. Тепер саме ці війська будуть гарантами безпеки карабахських вірмен

Як і говорив Путін, азербайджанські райони повертаються Азербайджану. На територію Карабаху - без Шуші - вводяться російські війська, які будуть залишатися на його території як завгодно довго - 5 років з автоматичним продовженням на чергові п'ять років, якщо жодна зі сторін не заявить за 6 місяців до закінчення строку про свій намір припинити їхнє перебування

Ще 2016 року, коли мільярдер Дональд Трамп виграв президентські вибори у Сполучених Штатах, можна було з великою часткою впевненості говорити про нього, як про президента одного терміну - нехай навіть сам Трамп цього не розумів тоді і відмовляється розуміти зараз. І це припущення базувалося на одній простій істині - Трамп, нехай навіть його гасла продовжують розділяти мільйони американців, був і залишається чужинцем у самій системі управління Сполученими Штатами

Сьогодні президент використовує скандал навколо антикорупційних рішень Конституційного суду для того, щоб розв'язати проблему непідконтрольності собі суддів, а зовсім не для того, щоб розв'язувати проблеми боротьби з корупцією. І це рівно те ж саме, чим займався 1993 року Борис Єльцин. Це і був російський шлях авторитаризму. Тепер ми спостерігаємо український шлях

Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що пропозиції України щодо демілітаризації Донбасу і повернення їй контролю над кордоном з метою проведення вільних виборів в окупованому регіоні суперечать Мінським домовленостям

Мілан і Ростов. Два правосуддя

Конфлікт президента України із Конституційним судом стрімко переростає у повномасштабну політичну кризу. Президент наполягає на своєму праві розігнати суд, але не знаходить підтримки не тільки у парламенті в цілому, але навіть у власній фракції

Спроба президента розпустити Конституційний суд у порушення Основного закону країни - демонстрація готовності глави держави до встановлення авторитарного правління за російським чи білоруським зразком

Не варто обдурювати самих себе щодо справжнього сенсу “антикорупційного” рішення Конституційного суду. Це - демонстративне продовження олігархічного реваншу, який почався після президентських і парламентських виборів 2019 року

З правдою про війну чекісти почали боротьбу 1 вересня 1939 року, коли війна, власне, і почалася

Коли у 2019 році Зеленський провадив свою передвиборчу кампанію, він стверджував, що його конкурент - Порошенко не може домовитися з Володимиром Путіним і взагалі мало не зацікавлений у війні. З цим твердженням погодилися виборці колишнього телевізійного коміка, однак і на них, і на самого Зеленського чекало розчарування

Передбачувана поразка президентської партії на місцевих виборах і провал ініційованого Володимиром Зеленським опитування громадян дозволяє багатьом говорити про занепад популізму, розчарування українців і можливості повернення країни до цивілізованого розвитку, до реформ і змін

30 років тому у політичній історії України відбулася подія, яку за наслідками можна порівняти із ухваленням Декларації про державний суверенітет УРСР і голосуванням за Акт незалежності України. Однак у розмаїтті політичних подій дев’яностих років минулого сторіччя ця подія залишилася призабутою, і зараз варто звернути на неї увагу