Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Влада путіна впаде». Що залежить від НАТО

4 квітня 1946 року у Вашингтоні було урочисто підписано Північноатлантичний договір. Це був день створення НАТО — і ще один важливий результат Другої світової війни

Однак, на відміну від спільної перемоги союзників над гітлерівським Рейхом, створення НАТО мало на меті захистити демократії від впливу тоталітаризму. А цей вплив після перемоги над гітлерівською Німеччиною не тільки не зник, він навіть посилився. Адже серед переможців у Другій світовій війні був і Радянський Союз, а його диктатор Йосип Сталін продовжував плекати агресивні плани щодо посилення своєї імперії, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.

З того часу до Північноатлантичного альянсу приєдналося ще 20 країн, зараз кількість учасників дійшла до 32. Однак протистояння з росією залишається чи не найголовнішим викликом для НАТО й ставить нові завдання перед його членами.

Коли наприкінці 90-х почалося велике розширення НАТО, країни Центральної Європи намагалися приєднатися до альянсу насамперед тому, що не бажали більше залежати від змін у політичному курсі кремля. Хоча навіть у перші роки правління володимира путіна — не кажучи вже про епоху Бориса Єльцина — можна було вважати, що сусідам росії нічого не загрожує.

«Вступ Латвії до НАТО здавався не таким важливим, бо ж тоді мало що вказувало на те, які кардинальні політичні зміни невдовзі відбудуться у світі. Не тільки російський президент заявляв у той час, що дотримуватиметься конституційного правила про два президентські терміни максимум, а й комуністичні лідери Китаю також наслідували традиції обмеження перебування при владі двома каденціями. Загальносвітова перемога демократії здавалася вже забезпеченою. Після закінчення Холодної війни світ жив у атмосфері розрядки напруженості. Думка про те, що на європейському просторі (за винятком Балкан) можливі реальні бойові дії, здавалася чимось нереальним» — нагадував оглядач латвійської газети Neatkarīgā.

Й таку оцінку вступу своєї країни до НАТО міг би дати кожний із журналістів країн, які приєдналися до альянсу після краху Радянського Союзу і Варшавського договору.

Але виявилося, що у відносній безпеці можуть відчувати себе саме ті країни, народи яких зробили не просто правильний, але вчасний вибір. Саме тому для України є таким важливим зараз просування дорогою до Північноатлантичного альянсу. Й навіть боротьба за зміну динаміки щодо підтримки з боку НАТО, про яку говорить генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберг, має для України велике значення. Хоча ніде правди діти — українці сьогодні хотіли б не просто допомоги, а солідарності й прискорення процесу вступу України до альянсу.

Однак для того, щоб це відбулося, не тільки Україна має продовжувати опір російській агресії, але й альянс має подолати свої внутрішні труднощі. Всі ми з певним здивуванням спостерігали, з якими несподіваними проблемами йшло приєднання до НАТО Фінляндії і Швеції — хоча, здавалося б, сам альянс мав бути зацікавлений у членстві цих країн.

«В основі нашого найпотужнішого у світі альянсу лежать принципи демократії, міжнародного права та верховенства права загалом. Тим не менш, низка країн, які забули про ці цінності, з давніх-давен намагаються просувати свої меркантильні інтереси під час ухвалення важливих рішень в рамках НАТО. Про це свідчать, наприклад, тяганини із вступом до альянсу Швеції — коли корисливі мотиви Туреччини та Угорщини заслонили собою спільні інтереси щодо безпеки альянсу. Право вето є однією з найсерйозніших проблем усередині подібних важливих організацій західного світу. Дуже показовим прикладом у цьому плані є ООН, яка з існуючим правом вето стала абсолютно неефективною» — відзначав автор литовського видання IQ.

І з цим важко не погодитися, бо якщо забути про цінності, стане не дуже зрозумілим, для чого взагалі створений альянс, чому його члени мають витрачати стільки грошей на оборону, і що саме їм загрожує в разі втрати солідарності.

Коли Швеція приєдналася до НАТО, її провідне легендарне видання Dagens Nyheter наголошувало у редакційній статті: «Ми стали членом НАТО не тому, що нам довелося це зробити. Це моральне рішення, а блок НАТО — мирний проєкт. З самого початку альянс складався здебільшого з відкритих демократій, які бачили загрозу з боку потужної диктатури, для якої вже сама спрага свободи, яку виявляє людина, є екзистенційною загрозою. … Чим сильнішим є НАТО, тим більша ймовірність того, що путін відмовиться від своїх планів щодо відновлення російської імперії. Демократія та свобода продовжують мати сильний вплив на мільйони людей. Влада путіна впаде. А до того часу приємно буде побути в оточенні хороших сусідів!»

От і Україні через 75 років після створення НАТО хотілося б бути поруч із хорошими сусідами.

Джерело

Схожі новини