Атракціон нечуваної щедрості

Так, путін отримає мільярди доларів від продажу нафти з танкерів, завбачливо виведених в море. Але він розраховував на більше.

Цього більшого не буде, дякуючи зусиллям українських військових. Удари по російській нафтопереробці почалися ще восени 2023 року, але саме зараз збільшилася їхня інтенсивність. І найголовніше — українці зрозуміли, що бити треба не тільки по нафтопереробних заводах, але насамперед по нафтових портах російської федерації.

Ці комбіновані удари заганяють російського президента в замкнене коло. росія не може продавати нафту, проте не може працювати з сировиною для власного вжитку, бо потужностей на нафтопереробних заводах не вистачає. Доводиться консервувати свердловини і використовувати валютні запаси для закупівлі нафтопродуктів за кордоном.

Але через війну на Близькому Сході все більше і більше проблем, і так, ці нафтопродукти також дорожчають. І економіка починає реально і помітно просідати.

Недарма часопис Foreign Affairs констатує, що українськими ударами вдалося досягти того, чого не можна було досягти всіма західними санкціями разом узятими.

У минулому році нафтові доходи кремля скоротилися на 24 відсотки — і це був найгірший показник з 2020 року. У січні 2026 року росіяни заробили на продажі нафті вдвічі менше, ніж рік тому. У березні, за даними агенції Reuters, доходи склали мінус 52 відсотки у порівнянні з березнем 2025 року. І вперше за всі роки повномасштабної війни з Україною Росія витратила не неї більше, ніж заробила на нафті. Так, що путіну довелося збирати спеціальну нараду і сварити своїх міністрів за падіння ВВП.

Так, звичайно, він дуже не хоче завершувати війну й до сьогоднішнього дня розглядав мирні перемовини виключно як ключ до порозуміння з американським колегою. Але питання не тільки в бажаннях путіна — питання в його можливостях. Якщо у росії не вистачатиме грошей і будуть виникати умови для соціальної дестабілізації, путін просто змушений буде зупинитися. Ризикувати стабільністю режиму зовсім не в його інтересах.

Таким чином, 2026 рік, дякуючи українським зусиллям, перетворюється на час реального тиску на путіна. Але при цьому важливо, щоб у замкненому колі був тільки путін, а не Трамп.

Бо коли Трамп, з одного боку, бажає швидко завершити війну росії проти України, а з іншого погоджується з видачею і потім продовженням лізенції на продаж російської нафти з танкерів «тіньового флоту» фактично цією ліцензією він рятує російську нафтову інфраструктуру і створює умови не для завершення, а для продовження війни. І не тільки для цього, а й для допомоги Ірану.

Іран, усвідомлюючи можливість такої допомоги, продовжує шантажувати Трампа і блокувати Ормуз. А Трамп, щоб якось зменшити тиск нафтових цін на результати виборів до конгресу, знову допомагає путіну у продажах сировини.

путінське замкнене коло мені подобається. Замкнене коло Трампа — не дуже, бо воно і є виходом для путіна, принаймні тимчасовим. І для того, щоб примусити путіна зупинитися, трампівське «замкнене коло» варто було б розірвати.

Тим більш, що і на перебіг подій на Близькому Сході це також впливатиме виключно позитивно.

Джерело