Про діда Логвина і бабу Маньку

Діда назвали Логвин, бо піп хотів цілий руб, аби назвати діда Миколою. То так дід Логвин Логвином і став. Він від цього не комплексував.

Баба Манька була дуже висока, під два метри. Дід Логвин був низький і коренастий. У баби була коса. Баба косу носить.

Моя старша двоюрідна сестра розповідала мені, що дід Логвин і баба Манька ніколи за все життя жодного разу не посварилися. Це дуже дивно для того часу, коли кожного дня хотілося когось зарізать. Дід бабу дуже сильно любив.

Дід воював за Нестора Махна і всемирну анархію. А потім за червоних партизанів Боженка, а потім у якійсь кавалерії Будьонного. Тоді було таке врем'я, що треба було за когось воювать кожен день.

У 1941-му році дід Логвин попав в "котьол" під Києвом. Як і дід Андрій. Діда посадили в німецький лагерь і хотіли застрелить, але його порятував німець. Німець сказав дідові: я зараз одвернуся, а ти тікай, Логвине. Дід утік.

Не знаю, як німець йому то пояснив, бо німець говорив німецькою мовою. Я не уточнював.

У мирні часи дід стеріг баштан і кавуни.

Якось дід йшов з Золотоноші і знайшов ковадло. Ковадло важило кілограм вісімдесят. Дід приніс то ковадло додому на плечах. Хай буде. До Золотоноші - 20 кілометрів.

На початку війни я пустив людей з Донбасу в хату. Люди питали за ковадло: що воно таке? Можна його викинуть?

- Та не треба, кажу. - Хай лежить собі... Воно нікому не мішає..

"А навколо землі, столочена, руда. Тут ходив Сковорода"

Дід розповідав мені про Робінзона Крузо і про голод. І ще про Мару, яка його якось завела в болото під Воронинцями і хотіла втопити. Це була страшна історія. В Мари була довга біла сорочка і розпущені коси.

Потім дід осліп, бо втомився бачити цей світ. Глаукома.

Коли почалося "повномасштабне вторженіє", я до села приїхав і пішов гуляти лугом, солонцями. Їде назустріч мені Славко Лукин на тракторі, син колишнього голови колгоспу, Каже: а я дивлюся - дід Логвин іде! Думаю: як таке може буть?!

Коли дід вмирав, то батько його спитав: що ви хочете, та?

- Хочу я, Миша, на коня сісти- сказав дід

- Нема коня в нас, та. - В нас є жигулі.

- Нема коня, - сказав дід... - Як ви таке допустили?

На гробках дід лежить скраю. Звідти видно Дніпро... Хрест. Чепинога Логвин Агейович. 1895-1982. Прадід Агей був моряк. Абсолютно невідомо, як він ним зробився. Агей був парубок моторний.

Іркліїв - козацьке село, давнє. Тут стояла Іркліївська сотня Кропивнянського полку. Спецназ. Сили спеціальних операцій, ССО. Кропивнянський полк був ледачий і страшний.

Коли Богданові було тяжко й непевно, він приїжджав в Іркліїв.

- Добре, зробимо, батьку, - казав Филон Джалалій.

Робили.

Ми не були кріпаками навіть за кріпацтва. В давніх метриках написано: "Чепинога Павло, козак, вільний, не платить".

Коли б я не прийшов на гробки, на хресті сидить одуд. Завжди. Може, то дід Логвин і є…

Джерело