Війна в Ірані затягується. Переговори з росіянами практично у глухому куті
Головними переможцями нинішньої ситуації виглядають Ізраїль та росія. Перший - через руйнацію іранської економіки та обʼєднання всього арабського світу проти Ірану. Друга - через ріст цін на нафту
Логіка дій керівництва Ірану дуже проста: зберегти режим. Венесуельський сценарій виглядає зараз, як майже фантастичний. На відміну від Венесуели, іранський режим був і є аж надто ідеологізованим і, на відміну від Венесуели, керівна верхівка багато в чому вірила і вірить в свою ідеологію. Без зовнішнього втручання (наземна операція і повалення режиму з масовими подальшими чистками) зараз уявити собі падіння режиму доволі складно. А відтак можна говорити, що ті, хто ухвалював рішення про коротку війну, або виходили з неправдивих розвідданих, або керувалися волюнтаристськими мотивами.
Трамп має три ключові варіанти: протягом місяця зламати режим завдяки авіаударом (вірогідність низька); протягом місяця знищити левову частку економічного потенціалу Ірану і оголосити перемогу. Щоправда, іранський режим також оголосить свою перемогу (поки це найбільш вірогідний варіант, попри політичні ризики - як внутрішні в США, так і іміджеві в цілому); розпочати наземну операцію (цей варіант буде прийнятий в тому випадку, якщо воєнне командування і армія запевнить Трампа, що війна буде короткою.
Цю війну Трамп розпочав із трьох головних причин: отримати контроль над нафтогазовою галуззю Ірану, завдяки цьому вийти з сильної позиції на переговори з Китаєм і для покращення політичного рейтингу. Для вирішення цих питань потрібен або перший, або третій варіанти. І тут треба ще раз наголосити: на кону - імідж США на Близькому Сході, зокрема - і в цій частині світу взагалі.
Варто окремо звернути увагу, що Китай також не зміг натиснути на Іран в питанні Ормузькоі протоки і ударів по нафтогазовій інфраструктурі монархій Перської затоки. Іран, безумовно, перетворює себе в парію, але поки ні росія, ні Китай не будуть рвати стосунки. Обидва вважають, що зможуть зіграти в гру «посередник». І поки виглядає так, що більше варіантів стати посередником є у Китаю (знову-таки, якщо США піде за другим сценарієм).
Українсько-російські переговори при цьому, схоже, зайшли у глухий кут. Наш вчорашній удар по Новоросійську опосередковане цьому підтвердження. Вірогідність якихось проривів найближчим часом практично нульова. При цьому роль США в цих переговорах напряму буде залежати від закінчення війни в Ірані. Також варто стежити за тим, чи зʼявиться Китай в іранському треку. Його поява там практично на 100% гарантуватиме його появу і в наших переговорах.