«Андрєй Борісовіч разрєшал нам звучать»

А міг же заборонити, заткнути рота, принизити, поламати домовленості із західними медіа, а він разрєєшіл, слава йому і вдячність.

І от мені цікаво, а хто нормалізував такий стан речей? Хто на нього погодився і прийняв до тої міри, що дозвіл на виконання професійних обов'язків подавався як чеснота? І ось тепер виявляється, що іншою рукою Єрмак блокував доручення президента, маніпулював інформацією, переконав президента, що війни не буде, тощо-тощо.

Абсолютно посередній чиновник (без особливих талантів, інтелекту, досвіду, красномовства у жодній мові) узурпував владу завдяки людям всередині системи, які мовчали, погоджувалися на цю узурпацію, не відчували приниження від «разрєшенія» на професію, не мали людської і професійної гідності повстати проти такого стилю керівництва.

Я колись в ефірі запитала міністра закордонних справ Дмитра Кулебу, чи не принизливо для нього бути ад’ютантом Єрмака? Він, як завжди, відповідав щось на кшталт того, що йому неважливо, в якому ряду стояти на фотографіях, і дрібниці його не цікавлять.

І ось тепер виявляється, що таки важливо, і що не такі це й дрібниці. Тепер, над політичним трупом Єрмака, Кулеба розповідає, що ще півтора роки тому хотів налагодити контакт з ключовим переговірником Кушнером, але «вислухав монолог, що я нічого не розумію в „розкладах“ в Америці,… що я не знаю очевидних фактів, що Кушнер „не при ділах“, що на Кушнера ставку робити не потрібно. Ми упустили цю можливість через внутрішні інтриги всередині країни, які нас знищують».

Ну, що тут скажеш, весь цей диктат однієї посередності, який наробив стільки проблем, і який справді «нас знищує», став можливим через мовчання, лицемірство і боягузтво тих, хто роками добровільно пристосовувався до такої системи. Сьогоднішні одкровення цих людей виглядають жалюгідно.

Джерело