Мого бійця не відпустили на похорон брата...

Тетяна Чорновол
- 24.10.2025, 16:00
- 778

Мого найкращого бійця, у якого загинув на фронті брат, не відпустили з фронту на похорон. У відпустці він рік не був. В жодній. Ми доданий підрозділ. Мене не відпускали вже майже два роки до родини. Але, щоб на похорони не відпустити... Це жесть. Минулого року у такій ситуації мені варто було написати рапорт на відпустку за сімейними обставинами в бригаду, в якій ми воюємо - і його б відпустили, проте все міняється у гіршу сторону

Тепер бригада, в якій ми воюємо, хоче документи з материнської бригади, материнська каже, ми такі, як вони хочуть, не даємо, у нас інша схема.Тобто мені місяць треба всіх вмовляти? Наші рабовласники, бригада, в якій я воюю, цинічно знущається - адже зрозуміло, що похорон ачекати не буде, поки вони папірцями обкладуться.

Мирослав пішов на фронт добровольцем в перший місяць повномасштабки у 18 років. Обманув маму. Його не брали, та він вмовив, підписав контракт і приєднався до розрахунку ПТРК "Стугни" під Скибином. Обороняв Київ. І так далі вже 4 рік.

Гроші по контракту 18 він не отримав до сих пір. Всі "доки" подано, все в процесі, а я так бачу, що все пізд*ож. Адже процес вже скоро, як рік, тягнеться — і кінця краю не видно. Пізд*ож. Як і відпустки для військових… Два місяці, кажете, положено? На похорони відпустити — "закусили". Це насолода владою над солдатами?

Мирослав через загибель брата отримав підстави звільнитися з армії. І його образа за таке ставлення до себе така глибока, що він ухвалив таке рішення. Хоча він був єдиним в моєму взводі, хто не думав про мобілізацію і хотів служити, дуже мотивований, серйозний, професійний.

Так, я залишилася без найкращого бійця. І не одна я залишилася без найкращого бійця… Всі ви.

Але я підтримую таке його рішення. Бо він найкращий, і я хочу, щоб він жив, побачив життя, народив дітей. Бо зараз таке коїться - нас вбиває власна армія — і морально, і фізично.

Джерело