путін дає ілюзію та надію

Для підліткової закоханості цього достатньо. Для завершення війни і отримання такої бажаної Нобелівської премії миру вже наступного року - недостатньо.

Чи це те, що треба Трампу? Хто зна. Але це точно не те, що треба нам.

І Трамп, і путін поки що торгують повітрям. Навіть якби томагавки і приїхали в Україну, щоб потім полетіти в росію, вони мало б що змінили на полі бою і в стані економіки росії. 50 крилатих ракет - це одноразовий обстріл України з боку росії з корекцією на більшу територію і економіку. Але для нас то був би приємний політичний прогрес.

Навіть якщо Рубіо з Лавровим зможуть досягти домовленості про зустріч Трампа і путіна в Будапешті, то мало як вплине на завершення війни. І на позиції на полі бою.

Поки путін здатен продавати Трампу ілюзії і не готовий завершувати війну, метод томагавка і пряника працювати не буде. Бо з путіним працює тільки метод томагавка і санкцій. А Трамп цього не хоче. Незважаючи на всі публікації у західній пресі про те, як Трамп сильно злий на путіна. Бо надії й ілюзії перемагають. Коли тобі 18 років. І коли тобі 80.

І не треба ілюзій для нас щодо мит на Китай у розмірі 500 відсотків. Бо це відбувається не у межах миротворення, а є частиною торгівельної війни Трампа і Китаю. І там вже і так є погроза мит на 100 відсотків. Скільки там додати згори, 500, 1000 чи 100500 - вже немає значення.

Чи все пропало? Ні, бо справа репараційного кредита просувається. Бо ЄС підвищує чек. А путін не може. І ці гроші підуть і на американську зброю. І може навіть на кілька томагавків свого часу. Бо є і певні просування в питанні Індії, яка вже готова замінити принаймні частину російської нафти на американську.

Просто не треба чекати дива від сьогоднішнього вечора у Білому Домі. І головне - щоб не сталось біди.

Джерело