Про світогляд, вибір та людяність

Бен-Єгуда так описав те, що сталося: «Я пройшов два ще свіжі трупи. Трупи були свіжі, оскільки це були тіла людей на тих самих мотузках, по яких я піднімався. Розуміючи, що вмирають, і не маючи сил рухатися, вони не відповзали вбік, а пристебнувшись, так і впадали в кому та вмирали. Ті альпіністи, що продовжували рухатися, переступали через них.

Коли побачив його, то впізнав. Це був Айдін Ірмак (з Туреччини), ми познайомилися з ним у таборі. Він був вже непритомний, у нього не було рукавичок, не було кисню, а його шолом було знято. Він чекав кінця. Інші альпіністи йшли повз нього, не поворухнувши і пальцем, але я розумів, що якщо я пройду повз нього помре напевно. Я розумів, що мушу хоча б спробувати його врятувати.

Я з Айдіном почав спуск, він тривав 9 годин. Було дуже важко тягти його на собі, тому що він був важкий. Час від часу він приходив до тями, але потім знову відключався. Коли він приходив до тями, то кричав від болю і це робило наш спуск ще складнішим. Так, дуже повільно, але ми спускалися, проте в якийсь момент моя киснева маска зламалася, через деякий час нам зустрівся альпініст з Малайзії, який також був на останньому подиху. Стало зрозуміло, що далі йти стало зовсім неможливо.  На зустрінутих альпіністів, що йшли вгору, я кричав і вимагав трохи кисню для двох поранених, деякі відгукувалися...»

За 9 годин вони дісталися табору, після чого їх евакуювали вертольотом до Катманди, а там вони були негайно госпіталізовані. Усі отримали обмороження, Надав Бен-Єгуда сильно обморозив пальці, оскільки був змушений знімати рукавички під час рятувальної операції.

"Мені знадобилися два роки, щоб розробити руку. Я втратив 19 кілограмів під час спуску. Але ми навіть не підозрюємо, скільки в нас сил", - розповідав згодом Надав.

 "Я стояв перед вибором - бути наймолодшим ізраїльтянином, який піднявся на Еверест, що було б чудово для моєї кар'єри, або спробувати зняти альпініста з гори та врятувати його. І я обрав другий варіант та мені вдалося це зробити. Дякую всім, хто допомагав мені в підготовці і навчав мене, що дало мені достатньо сил, щоб спуститися з гори"

Чи шкодував Надав, що відмовився від пчідкореня вершини?  "Що тоді, що зараз, я вірю, що жодна з вершин не варта людського життя. Є речі, які ти маєш зробити. Головне, що навіть після того, як втратив усе, ти можеш відновитися, рухатися далі і встановлювати нові досягнення", - сказав він.

І це пояснює його мотивацію.

Джерело