"Вчителько моя, зоре світова..."
Вмикав по дорозі в школу дітям пісню "Вчителько моя, зоре світова...". Дивились на мене, як на не вельми адекватного. Наприкінці Олеся сказала "Ну, якшо чесно, то нічьо така". Напевне, щоб не образити...
У мене чогось саме ця пісня асоціюється з першим дзвоником і першим вересня. Перед нашою школою стояли величезні колонки, дітиська крейдою на асфальті малювали дзвіночок і якісь квіти.
Першокласниці в бантиках більших за їхні голови, першокласники в біленьких сорочках і з переляканим поглядом.
Старшокласники після перекуру і з твердим наміром жити своє ліпше життя цієї осені. Або як мінімум роздусити чекушку за школою в кущах.
Батьки з надією, що вже саме цього року їхнє чадо почне вчитися. А ще що уроки не будуть дуже довго, щоб встигнути докопати всю картоплю і до морозів зібрати моркву, червоний буряк та капусту.
І на фоні цього всього голосом Анатолія Мокренка: «На столі лежать зошити малі, дітвора щебече "золота, золота!»
А з чим у вас асоціюється перший день осені?