Червоні лінії і наші страхи

Вадим Денисенко
- 12.08.2025, 14:00
- 333

Останніми днями велика частина нашої фб-спільноти перекладає з пустого в порожнє свій екзистенційний страх, що на Алясці буде підписано договір між Трампом і путіним, який не міститиме ніяких гарантій для України. Хочу відразу сказати: ні на Алясці, ні будь-де інде, ні 15.08, ні через рік чи два не буде підписано договору, який міститиме якісь гарантії

Тому що гарантії - це екзистенційна необхідність захищати когось заради вирішення власних проблем.

Як на мене, куди продуктивніше для власної ж безпеки (зокрема — і поточної психологічної) зосередитися не на тому, як все буде погано, а на тому, які наші червоні лінії.

Дозволю собі висловити свою версію цих червоних ліній. Для мене є три речі, які є абсолютним залізобетонним муром, через який не можна переступити:

1. Визнання окупованих територій російськими де-юре;

2. Заборона постачання і виробництва зброї Україною;

3. Вимога закону про російську мову як другу державну.

Є ще один пункт, на якому варто наполягати: це недопущення вимоги про нейтральність України. Ми не вступимо в НАТО в зрозумілій часовій перспективі, але нейтральність поховає навіть теоретичні плани про створення воєнного альянсу в трикутнику Лондон-Варщава-Київ.

Як на мене, такий підхід явно конструктивніший, ніж зараз розповідати про зради, який поки навіть не існує.

Джерело