Вік і стать - це не привілей і не індульгенція. Але я категорично проти сексизму і ейджизму

Кожна українська жінка, яка чогось досягла в професійному житті, чула шипіння в спину, що вона або занадто молода, а отже чиясь коханка, або що вона «баба згорблена», якщо їй за 40, що вона стерво, бо в неї є характер, що вона істеричка, бо сміє відкривати рота при начальстві, що вона товста і негарна, чи худа і занадто гарна для своєї роботи. Власне, чоловікам це важко зрозуміти, їх так ніколи не обговорювали.

Безумовно, стать і вік - не індульгенція. Всіх варто оцінювати за їх професійними і людськими якостями. І все ж українським жінкам доводиться набагато більше працювати, аби бути на рівних.

Наймолодша депутатка нашої фракції Яна Зінкевич стала парламентаркою в 24. І вона найкраще наше надбання. Але поряд з Яною в ВР повно її ровесників і ровесниць, які за ці 6 років прославилися хіба скандалами, корупційними історіями, так і не стали політиками та державними діячами.
Правда в тому, що в нас зараз кудись призначають не за віком і статтю, а за офісною орієнтацією: якщо ти підтримуєш нинішню владу, то станеш міністром, віцепрем'єром, ректором, послом, членом наглядової ради, неважливі твій професійний шлях, компетенції, вік і стать, головне - сподобатися Банковій. І ось це квартальство руйнує державні інституції, цю кадрову вакханалію треба викривати і критикувати.

Повторюся, вік і стать - це не привілей і не індульгенція. Але я категорично проти сексизму і ейджизму, як би я до кого не ставилася.

Джерело