Українські медіа: як вижити у світі телеграм-каналів, блогерів і відсутності реклами

Телеграм-канали: багато шуму — нуль відповідальності

Зростання ролі телеграм-каналів — це не просто тренд, а виклик. Вони стали головним джерелом новин для багатьох українців, але при цьому не мають ані редакційної політики, ані етичних стандартів, ані зобов’язань перед аудиторією. Поширення фейків, чуток, маніпуляцій — щоденна реальність. І в цій «інформаційній лотереї» навіть добросовісні читачі часто не можуть відрізнити правду від вигадки.

Блогери замість журналістів?

Окрема проблема — блогеризація публічного простору. В епоху соцмереж кожен, хто має телефон і аудиторію, вважає себе медіа. Але блогерство часто базується не на перевірці фактів, а на емоції, хайпі, особистих оцінках. Блогери не дотримуються стандартів журналістики, але легко впливають на маси. Це породжує інформаційний шум, у якому губляться реальні проблеми, факти, аналітика. Журналістика втрачає позиції не через слабкість, а через конкуренцію з «контентом заради вподобайок».

Реклами немає — і не буде?

Як наголосив під час засідання Керівного комітету проєкту Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні — Фаза ІІ» Микита Потураєв, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, рекламний ринок скоротився на 75% у порівнянні з довоєнним періодом. Це катастрофічно для всієї медіаіндустрії. Редакції масово скорочують штати — у середньому на третину, а іноді й більше ніж на половину. Рекламні бюджети перетікають у соціальні мережі, в тому числі в телеграм, який, за словами голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослава Юрчишина під час цього заходу, не оподатковується, не регулюється і фактично не контролюється.

Свобода слова вимагає… журналістів

Парадокс: ми багато говоримо про захист свободи слова, але мало про те, хто її реалізовує. Потураєв слушно зауважив: «Мене найбільше турбує, щоби нам було кого захищати». Велика частина журналістів або пішли на фронт, або залишили професію через відсутність фінансової перспективи. Хто прийде їм на заміну — блогери з TikTok?

Нова реальність — без нових правил

Ми досі живемо за старими уявленнями, коли регуляція реклами чи захист неповнолітніх працює тільки офлайн. В онлайні (за певним виключенням зареєстрованих онлайн медіа) — повна свобода: хочеш алкоголь, азартні ігри чи дезінформацію — просто постав галочку «мені є 18». І все. Як каже Юрчишин, ми чекаємо, поки Європа щось зробить у цьому напрямку, замість того, щоб реагувати самостійно.

І головне — платити ніхто не хоче

Українське суспільство досі не готове платити за інформацію. Переважна більшість споживачів очікує, що новини будуть безкоштовними. Та водночас — перевіреними, глибокими, зручними. Так не буває. Без фінансової підтримки якісна журналістика не виживе, а її місце займуть ті, хто гучніше кричить, але не відповідає за зміст.

Висновок? Ситуація складна, але не безвихідна.

Нам потрібно:

• визначити нові правила гри для всіх — і журналістів, і блогерів, і платформ.
• Реформувати рекламний ринок, щоб підтримувати справжні медіа.
• Інвестувати в медіаграмотність, щоби споживачі могли відрізняти інформацію від маніпуляції.
• Стимулювати підписні моделі та фінансову підтримку незалежної журналістики.
• Законодавчо врегулювати діяльність анонімних джерел, які наразі мають медіавплив, але не мають відповідальності.

Свобода слова — це не тільки право говорити. Це ще й обов’язок слухати, перевіряти, думати. І підтримувати тих, хто щодня робить правду доступною.

Джерело