Ті, хто розчаровують; ті, хто надихають
Останнім часом я мав багато розчарувань. Мене розриває від розчарувань через цинізм, хабарництво, корупцію і ницість у владі під час війни
Розчаровують люди, які все бачать та розуміють, але все одне продовжують мовчати. Розчаровують до**ойоби, кількість яких не зменшується. Мене дуже розчаровують молоді довбограї-боогери, які йдуть працювати на ОП за гроші та обіцянку взяти у політпроєкт на найближчих виборах.
Але є і те, хто надихає мене. І це звичайні люди. Так, вони мене надихають та не дають опустити руки. Ті, хто боронять Україну, ті хто донатять на ЗСУ і ті, хто допомагає людям. І надихає мене те, що вони роблять це через власний світогляд та моральні цінності, а не щоб збагатитися чи отримати ціну за свої дії. Люди мене тішать. Нормальних людей у нас багато. Це надихає.
А ще я пам'ятаю слова Ремарка: - У темні часи добре видно світлих людей.
І це теж дуже вірно!