Слухала любовну історію, як музику

Я вже приготувалась до своїх «ага» і «так», які використовую, щоб не дати розмові вийти з-під контролю.

І раптом він резюмує, закінчуючи тему: та мені ще дружина порадила, не робити того, а я подумав, що сам же краще знаю.

І далі:

— О, якби ви знали, яка у мене золота дружина! Двадцять років живемо, я жодного разу не пожалів, що ми одружилися. Вчора прийшов додому, так втомився, дай, думаю, приляжу трохи. Кажу дружині: Мурзік, іди до мене під бочок, я тебе обійму. Вона щось на кухні збиралась поратися. Прийшла, обійняв і думаю: от за що мені, балбесу, таке щастя?

Я слухала, як музику. І тут раптом дзвінок. Вона, дружина. А в машині — гучний звʼязок.

Він їй:

— Привіт! У мене пасажирка.

Вона:

— Добре, я зрозуміла. Потім набереш. Але я хотіла сказати, що чекаю на вечерю, все вже готово.

— Зараз примчусь, Мурзік! — відповідає він їй і я бачу у дзеркалі заднього виду, як він розпливається в усмішці.

P. S. Місце дії — місто Кишинів.

Джерело