Говорять не про Трампа — про дрова…

Ось як сьогодні. По радіо багато кажуть про війну, про Трампа. А на Привокзальному, біля кожного другого прилавку, чую: дрова, складометри, штрафи, депутати. Ці слова присмачують ненормативною лексикою. Видно, людей «вкурвило» рішення парламенту «прижучити» тих, хто ходить у ліс по гриби, ягоди, заготовляє там паливо на зиму. За кількістю пересудів на вулицях, фотожаб, гнівних реплік, анекдотів у соцмережах «дров'яна» тема б’є всі рекорди. Запам’яталася іронія від нашого колеги-журналіста, блогера, учасника російсько-української війни Миколи Савельєва, який згадав казку про Буратіно: «Тата Карла мали би посадити. Він не мав на свого деревʼяного синочка жодних документів!»

Що ж, хтось глузує, а хтось нервує. Зокрема, самотні бабусі у селах, які чи не щодня ходять до лісу за сухою гіллякою, яку зламало вітром, або просять фірмана привезти їм підводу сякого-такого патиччя. Переживають тепер бабусі: а що, як на її обійстя присуне якась комісія і вимагатиме паперів на ці умовні дрова? А потім складатиме протокол…

І ще ця бабуся ніяк не втямить: чому одним українцям можна мати мільйонні зарплати, машини за таку ж ціну, цілі матраци доларів, а їй із пенсією у якихось три тисячі гривень принести гіллячку до хати — зась!

Негативна реакція простих смертних свідчить, що наші «небожителі» вкотре утнули щось не т. е. І що треба негайно виправляти помилку. Щоб цей гнів не вилився із хат на вулиці…

З базару іду у крамницю. Переді мною дядько, розповідаючи, що їде до рідні у село, купує дві пляшки найдешевшої горілки — на могорич тим, хто допомагатиме йому заготувати дров. Каже: хоче встигнути, поки Зеленський не підписав «дров'яний» закон.

А продавчиня, з усього видно, людина грамотна, тут же дає цьому покупцеві пораду:

— У Конституції написано, що всі надра належать народові. От і користуйтеся ними на здоров’я, прошу пана!

Слухаю все це, видихаю повітря і думаю собі: як воно корисно ходити поміж людьми…