Ці вибори у США назвали «жіночим бунтом»…

Загальнонаціональні опитування останніми тижнями схиляли­ся на користь кандидатки від Демократичної партії: Гарріс випе­реджала Трампа на 2−3 і навіть 4 відсотки. Але чи означало це, що саме Гарріс заїде у Білий дім? Аж ніяк. 2016 року за демократку Гілларі Клінтон проголосували на кілька мільйонів більше вибор­ців, ніж за Трампа, а президентом став тоді республіканець… Оскільки США — федеративна держава, переможця президент­ських виборів там визначає спеціальний орган — Колегія вибір­ників. Кожен штат відправляє туди певну кількість делегатів (чим більше населення штату, тим більше від нього вибірників). У всіх штатах, крім Мена й Небраски, діє принцип «переможець отри­мує все». Наприклад, Гарріс виграє у Каліфорнії — усі вибірники від цього штату проголосують за Гарріс, Трамп виграє у Вайомін­гу — усі його вибірники за Трампа.

У переважній більшості штатів було заздалегідь відомо, хто там переможе. Фактично, уся боротьба йшла за сім «мінливих» або ж «хитких» штатів (swing states), де могли виграти як демо­кратка, так і республіканець. Це Аризона, Вісконсин, Джорджія, Мічиґан, Невада, Пенсильванія і Північна Кароліна.

Коли кандидатом від Демократичної партії був президент Джо Байден, усі опитування прогнозували, що в «мінливих» штатах упевнено переможе Трамп. Гарріс, яка стала кандидатом від лі­бералів замість Байдена, вирівняла ситуацію у «хитких» штатах, і навіть, здавалося, вирвалася вперед. Але ближче до виборів кан­дидат від консерваторів підтягнувся. І напередодні голосування було ясно, що… абсолютно нічого не ясно.

За даними опитування, проведеного за кілька днів до 5 листо­пада The New York Times і Siena College, у Неваді, Північній Каро­ліні й Вісконсині лідирувала Гарріс, випереджаючи Трампа на 3%. У Джорджії демократка мала 1% переваги. У Пенсильванії була нічия, а в Аризоні й Мічиґані лідирував Трамп, випереджаючи Гар­ріс відповідно на 4% і 1%. Якби американці проголосували згідно з цим опитуванням, то у Білий дім заїхала би Гарріс: демократка мала би у Колегії вибірників 280 делегатів, а для перемоги по­трібні 270.

Але усі ці прогнози, крім Аризони, — у межах статистичної по­хибки… Були останніми днями й опитування на користь Трампа. За даними Five Thirty Eight, Гарріс лідирувала тільки у Вісконсині й Мічиґані, а у решті п’яти swing states перевагу мав Трамп. І знову ж таки, у всіх «мінливих» штатах різниця між кандидатами була мінімальною, від 0,3% (Пенсильванія) до 2,5% (Аризона). А відтак у всіх семи штатах, які мали вирішити долю виборів, шанси Гарріс і Трампа були рівними…

Але не всі передвиборчі опитування були у США настільки прогнозованими й нудними. За кілька днів до голосування гуч­ною соціологічною сенсацією вибухнула Айова.

У цьому сільськогосподарському штаті на Середньому Захо­ді двічі перемагав демократ Барак Обама, але це було давно. У 2016 і 2020 роках Айова голосувала за Трампа (Клінтон респу­бліканець обійшов там на 10%, а Байдена — на 8%). За всіма про­гнозами, на виборах-2024 Айова мала бути «червоною». У верес­ні опитування давали там Трампові 47% голосів, а Гарріс — 43%… І ось несподіванка: за даними авторитетного опитування Ann Selzer i Des Moines Register, оприлюдненого 2 листопада, Айова могла стати «синьою»: уже 47% за Гарріс, а 44% - за Трампа.

Що спричинило таку різку зміну виборчих симпатій? Як за­значив коментатор видання Des Moines Register, у Айові віцепре­зидентка має велику підтримку «політично незалежних жінок», серед яких випереджає експрезидента аж на 28%. Жінки підтри­мують Гарріс не лише в Айові: серед представниць прекрасної статі демократка випереджала республіканця на понад 10%. Ці вибори в Америці навіть назвали «жіночим бунтом». Мовляв, у багатьох родинах, які традиційно голосували за республіканців, на цих виборах дружина, нічого не кажучи чоловіку, проголосує за демократку. І не лише через те, що Гарріс виступає за доступні аборти (хоча це дуже важливе питання). Освіченим жінкам Трамп зазвичай не подобається…

Звісно, один штат — не показник. Водночас відображати пев­ну тенденцію ситуація в Айові може… Айова цікава ще тим, що «білих» там — близько 85% населення. Між тим, як вважає про­фесорка Інституту американістики польського Яґеллонського університету Малґожата Захара-Шиманська, долю цих виборів могли вирішити саме «білі» жінки (38% усіх американських ви­борців). Мовляв, насамперед за їхні голоси боролися Гарріс і Трамп, зокрема у штатах Іржавого поясу на північному сході США — Пенсильванії, Вісконсині та Мічиґані…