Марнославство — це пошук слави людської, що є марним та беззмістовним з точки зору вічності

Знаєте, яка з гріховних пристрастей є дуже підступною, а тому небезпечною? Марнославство. Більшість одразу подумають, що вона їх не торкнулася, і це вже буде першою ознакою, що ця пристрасть зростає у серці. Марнославство небезпечне тим, що маскується під «заслужену похвалу», «виправдану подяку», під задоволення і пошану від красивої зовнішності, модного одягу, інших подібних зовнішніх речей, під прагнення показати це іншим, під залежність від суспільного схвалення, популярності, збирання лайків у соцмережах тощо.

З точки зору психології, марнославство — це прагнення людини мати від оточуючих завжди позитивну оцінку, вищу, ніж є насправді. Це така набута риса людини, що характеризується частим намаганням подавати себе для інших у більш вигідному світлі, будь-що уникаючи проявів слабкості, недосконалості, вразливості. Саме тому з духовної точки зору, це є залежністю від інших, духовним рабством, самообманом, лицемірством, страхом здаватися смішним, негарним, нерозумним з чиєїсь точки зору. Марнославство — це пошук слави людської, що є марним та беззмістовним з точки зору вічності, спасіння, марним в очах Бога.

Святі отці порівнювали марнославство з ідолопоклонством, бо вражена цією пристрастю людина хоч і думає, що шанує Бога, але при цьому прагне догоджати насамперед людям, а не Богу. Як приємно марнославцям чути похвалу: для них це справжня насолода, вони всередині себе підносять до небес, але не до Бога, бо не дякують Богу, а приписують заслугу — собі, тішать власне «я». Вони забувають слова Спасителя: «Без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15: 5), забувають про те, що всі наші таланти, здібності, можливості — дари від Бога.

Любіть себе як Боже створіння, не більше і не менше. Знайте, випробовуйте і досліджуйте всі свої можливості та обдарування. Якщо щось робите — робіть якнайкраще, не як для людей, а як для Бога: «I все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду від Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу» (Кол. 3: 23 — 24). Якщо дістанете похвалу — то слава Богу, якщо ж вас не похвалять — істинна ваша цінність не зменшиться, Бог її добре знає.

Пам’ятайте заклик Спасителя: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6: 19 — 21). Збирайте славу не марну, не тимчасову, тлінну, людську — а багатійте і зростайте в очах у Бога!

Джерело