Героїчні епоси про мівіну ми почуємо лише декілька місяців потому…

24 лютого 2022 вже остаточно стало несмішно і до більшості нарешті дійшло: гірше настало.

Я здогадуюся, в яких саме бункерах хто перебував з влади і де чим займався насправді. Героїчні епоси про мівіну і колекційні вина ми почуємо лише декілька місяців потому. А про руки Татарова, по лікоть в чеченській крові, дізналися лише взагалі через 3 роки.

Я памʼятаю порожні вулиці Києва, мовчанку в ефірах українських чиновників, 90% яких дременули за Карпати, тижні вичікування українських олігархів і забудовників: хто переможе, і черги, черги до військкоматів: дайте зброю!

Питання: чим воювати тоді стояло найгостріше, бо українська влада зробила все, щоб зірвати забезпечення війська і перетворити українські міста на легку здобич Красної Армії.

Петро Порошенко був з військом з першого дня і залишається з ним донині. В перший день великої війни 206 батальйон 241 бригади ТРО був забезпечений усім, від зброї до форми і їжі саме його зусиллями і допомогою інших волонтерів. Надалі його підтримку отримають десятки батальйонів і бригад.

Бо все, на що спромоглася влада в перші тижні — це записувати відеозвернення і «молитися» в московських «храмах» за народ і військо, яких вона неодноразово зраджувала.

І йому не потрібно було говорити, що «якби я не був президентом — я би зараз був в ТРО».

Бо він є тим президентом, який думає і дбає про націю.

Джерело