Дуже часто дорослі діти і онуки думають, що їхнім мамам нічого вже не треба…
Щасливою хочеться бути завжди, в будь-якому віці. Добре, щоб це розуміли діти і чоловік, якщо він є…
Прочитала, що днями був День жіночого щастя… Не звернула б нізащо на це уваги… якби не натрапила на один італійський мінісеріал на Netflix. Анонс був такий собі: 60-річна жінка закохується в молодшого вдвічі за неї чоловіка… Але я побачила море і ті скелі, про які колись мріяла. Амальфі… Мрій вже таких нема через війну. Але почала дивитись… Ну, і затягло це «Оманливе кохання». Дивилась фільм то під приготування обіду, то під прасування, то під прибирання.
Головна героїня — 60-річна жінка, у якої троє дорослих дітей, кожен з яких зі своїми захєрами. Один психологічно травмований прихований гей, який чомусь намагається зберегти щасливу сім‘ю з жінкою. Друга — колись успішна блогерка, яка вже вважає себе старою і схиблена на пластичних операціях. Третій — 17 річний юнак-бісексуал, який полюбляє вечірки і траву. Всі вони по-своєму нещасливі, хоча мають дуже забезпечене життя.
Головна героїня — власниця великого готелю, який дістався у спадок від батька. Вона дуже самотня у своїй великій сім‘ї. На її день народження діти дарують їй собаку і не знаходять часу на вечерю з нею. Вона п‘є вино сама біля гарно вбраного столу. В цей момент болісної самотності і повного відчуття років, під час прогулянки з собакою з‘являється він… Класика: дощ і авто, яке зламалось. Молоде тіло, кубики на животі, футболка сина для переодягання… Ну, понеслось… Вона нічого про нього не знає… А навіть коли дізнається, то наче і не хоче знати… Просто вона відчуває себе живою… Вона жива… Нові сукні, туфлі на підборах, шовкова білизна і навіть краплі моря на шкірі інші… Але повстає вся сім‘я: альфонс, котрий замахнувся на їхні гроші.
Що їй треба в 60 років? Вона неадекватна? Може потрібна експертиза психіатрів? Як можна було втратити голову, коли така різниця у віці? Фільм закінчується дивним чином. Вона щаслива сьогодні, а завтра буде завтра… Краще жити в омані, ніж померти від розчарування.
Так от тепер про жіноче щастя. Дуже часто дорослі діти і онуки думають, що їхнім мамам нічого вже не треба. Для чого модний одяг, манікюр, косметолог, перукар, келих з подругою, відпустка? Побачення? Секс? Ні, який секс? Для чого оце все? У тебе вже все позаду… Все… Тож жінка існує, а не живе. А як сприймаються романи з молодими людьми? Це ж чоловіки можуть завести молоду коханку чи одружитися з жінкою, котра годиться в доньки чи онучки. Нормально! А от жінкам це не дозволено. Хіба так має бути?
Щасливою хочеться бути завжди, в будь-якому віці. Добре, щоб це розуміли діти і чоловік, якщо він є…
