Безумство на межі дебілізму
Як може одна держава йти у бік «нам потрібні солдати на фронт» і водночас — «забронюймо всіх, кого можна?
Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектора.
Як може одна держава йти у бік «нам потрібні солдати на фронт» і водночас — «забронюймо всіх, кого можна, і особливо кого не можна»? Це ж безумство на межі дебілізму.
У нас є мобілізаційний резерв — наприклад, 5 мільйонів людей (підрахунок Texty.org.ua). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо — і робимо це спрямовано та навмисно!
Не побороли корупцію у МСЕК та ВЛК — вважай, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші ЩОДЕННО отримують свідоцтво, яке дозволяє їм не йти у військо.
Не побороли корупцію в міграційній службі, у прикордонних службах — ще, вважай, сотні людей В ДЕНЬ виїжджають (вибігають, випливають) і не повертаються.
Держава закрила півтора — а може й більше — мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як «критичну інфраструктуру». І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює на підприємствах, які не є критичними в жодному трактуванні цього терміну. Це магазини будматеріалів, це ігорний, мати його, бізнес, це торгівельні мережі, це футбольні й не тільки клуби, чиї власники зуміли «домовитись» — за гроші чи на власних звʼязках. Скільки це з 1,5 мільйона заброньованих? Я не знаю.
У моєму «улюбленому» департаменті поліції охорони, про який я вже писав, — 16 000 людей. На військовий лад — чотири бригади, всі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполі, є воєнізована охорона «Укрзалізниці», є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки у самої держави. Ще є перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.
А ще ми впевнено йдемо курсом на «економічне бронювання» (читай — легальний «відкуп» від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми, як держава, системно робимо все, аби якомога менше людей в країні навіть ТЕОРЕТИЧНО можна було б мобілізувати.
Водночас ми витрачаємо колосальну енергію (та маємо величезне зростання дизморалі) через те, що тягаємо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно.
І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про «економічне бронювання» і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати «варіки пропєтлять».
Тому що меседж від держави «за бабки в армію можна не ходити» звучить хіба що не вголос.
Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це, в першу чергу, МАКСИМАЛЬНЕ зняття «броні» та покарання тих, хто «бронював» за гроші. Це, в ту ж першу чергу, чітка заява про те, що ніякого «економічного бронювання» не буде. І — знову в першу чергу — максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за бабки скорочується наш мобілізаційний резерв.
Так, все це — в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики у світі з іншими кордонами України на політичній мапі.
І це — у кращому випадку. У гіршому — і мапа, і світ обійдуться без нас.
Доповідь закінчив.
