Про те, що фільм «Колір граната» йде на великих екранах, дізналась з… ТікТоку

Років 15 тому я була в музеї Параджанова в Єревані. Замовила приватну екскурсію. І годин пʼять не могла звідти піти. Мене вразили колажі, які він робив у вʼязниці з того, що було під руками. Та кожний предмет, який придумала і створила ця безмежно талановита людина!

А сьогодні я пішла дивитися фільм Параджанова «Колір граната». Чесно, це було на рівні потрясіння.

1968 рік. В колгоспах ще людям паспорти не видають. Соцреалізм, комунізм, фільми про свинарок-доярок і партєйних. І в цьому триндецю Параджанов знімає нереальної краси фільм. Не-ре-аль-ної! Господи, ці крупні плани — декорації, костюми, каміння, споруди, тварини… Алегорії, за допомогою яких режисер показує дитинство, юність, зрілість, старість та смерть. Фантастично красиві обличчя і тіла акторів. Та в житті не скажеш, що все знімалось 56 років тому!

Ви знаєте, це був перший артхаусний фільм, від краси якого хотілось плакати.

Як? ЯК він міг ТОДІ зняти ТАКЕ?!

Зняв проби. Тодішні критики визнали фільм надто символічним і незрозумілим.

Ну, і почалось. Параджанов скоротив авторську версію, бо цензура не пропустила. Потім був обмежений прокат. Потім москва вирішила, що «Колір граната» не можна показувати радянським людям. Потім інший режисер видалив еротично та релігійно навантажені сцени.

Розумієте, що залишилось в результаті? У фільмі, який зараз демонструють в кінотеатрах, написано, що скалічену у 1973 році версію фільму сам Параджанов побачив лише у 1988.

На щастя, у 2014 році фільм було відреставровано, переведено в цифрову форму та перемонтовано, щоб максимально наблизити до оригінального бачення режисера. Реставрацію виконано Кінофондом Мартіна Скорсезе.

Це — нереальний фільм. Все, що треба вам про нього знати, прочитаєте в мережі. Але подивитися — то окрема насолода.

І я думаю завжди, скільком людям ця потворна радянська влада зламала життя. Люди, які могли мати світову славу, були викреслені — хто з життя, хто з професії. Одних згноїли, інших увʼязнили, третіх закопали…

Параджанов помер у 66 років. У найкращі свої роки неможливість працювати, як хочеш і вважаєш за потрібне, безглузді звинувачення, увʼязнення. Зламане життя. Не дожив 1 рік до незалежності України, яку він, вірменин, народжений в Грузії, вважав однією із своїх батьківщин і любив.

Знаєте, що мене порадувало? В залі кінотеатру було 23 глядачів. І це не мало, як для такого немасового кіно. Глядачі розуміли, на який фільм вони йшли. Тому ніхто не жував попкорн. Коли у фільмі замовкали музика, а були такі моменти, і встановлювалась тиша, здавалось, що і зал не дихає. Я страшенно вдячна незнайомим мені людям, з якими ми були в одній глядацькій залі, за цю суголосність.

P. S. Не смійтеся лише, але про те, що фільм «Колір граната» йде на великих екранах, я дізналась з… ТікТоку. Там порівнювали зйомки Параджанова і кліп Леді Гаги «911». Бо саме цей фільм став натхненням для режисера Тарсема Сінгха, який і зняв кліп для співачки.

Подивіться на кадри з фільму. Знятого 56 років тому.

Джерело