Американський Зеленський?
Скільки часу може знадобитися Трампу, щоб усвідомити: путін фізично не здатний домовлятися?
Багатьом із українських оглядачів президентські вибори в Штатах видаються апокаліптичними через високі шанси Дональда Трампа на перемогу. Ризики й небезпеки очевидні: на кону не тільки Україна, а й трансатлантична єдність, тобто доля Заходу як такого, доля західної цивілізації. Настрої такі, ніби через сто років після першого видання (1922) книжка Освальда Шпенґлера «Присмерк Європи» врешті починає справджуватися.
Звісно, через міжусобиці й парад національних егоїзмів колективний Захід може невдовзі поступитися тираніям, Азії й Китаю. Перш за все демографічно Захід уже давно пасе задніх, а внаслідок дезінтеграції НАТО може невдовзі перетворитися на другий світ чи поле бою, що неминуче призведе до відставання в глобальних гонках. Але це тільки одна — песимістична, апокаліптична — точка зору. І я особисто аж ніяк не є її прихильником. Не через схильність до оптимізму, а насамперед тому, що вона видається мені не надто реалістичною.
Бо хоч я й не «переварюю» Трампа і вважаю його ворогом відкритого суспільства, та мені здається, що його перемога на виборах не стане катастрофою для Заходу і України. Проблемою може стати і майже напевно стане, але навряд чи виявиться катастрофою. Річ у тому, що від конкретної особистості залежить багато, але зовсім не все. Є ширші процеси й глобальні тренди, які виносять персону у фарватер течії й несуть за собою, тож можна робити ситуативні гребки праворуч чи ліворуч, пірнати й бризкатися водою, перевертатися на спину й відпочивати, сповільнюючи рух, але загальний напрямок — і точка призначення — залишаться незмінними.
Іншими словами кажучи, Трамп може зайти в Овальний кабінет з планом, який не сподобається Україні, але за підсумком усіх факторів вийде з нього з проукраїнською позицією. Так, він може погратися в спроби переговорів з володарем Кремля, але швидко обпечеться і вимушено збільшить пакети підтримки України. Бо таким є інтерес Сполучених Штатів Америки і Заходу. Такою є логіка історичних подій у цей момент.
Я впевнений у цьому, бо бачив на власні очі дивовижні метаморфози людей, які шукали миру з путіним. Можу пишатися тим, що я не голосував за Порошенка в 2014 році і за Зеленського в 2019 році, але також мушу визнати, що з бігом років почав їх підтримувати. Не через те, що змінилася моя позиція — змінилися Порошенко й Зеленський.
