Чому одні країни багаті, а інші бідні?

Цілу полицю у моїй книжковій шафі займають книжки, присвячені лише одному питанню: чому одні країни багаті, а інші бідні?

Якщо відкинути тимчасові сплески багатства, породженого найбільш популярним на цей час природним ресурсом (сьогодні це нафта, а вчора і завтра щось інше), то відповідь висловлена по-різному, але суть одна.

Багаті країни є багатими, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такі підходи:

• застосування правил розв’язання проблем,
• розв’язання проблеми спеціально підготовленими для цього людьми,
• консультування з тими, хто знає (експерти),
• консультування з тими, чиїх інтересів торкається (стейкхолдери),
• залучення до розробки рішень людей з різним фахом та поглядами (інклюзивність),
• перенесення розгляду проблеми ближче до самої проблеми (децентралізація),
• дослідження варіантів,
• дискусії (колегіальність), тощо.

Бідні країни є бідними, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такий підхід:
— ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він / вона довіряє, але які нічого не знають про проблему.

Все решта є наслідком. Ви скажете, що причини бідності країн полягають у незбалансованих бюджетах, боргових ямах, провальних політичних авантюрах, сумнівних ідеологічно мотивованих економічних експериментах, непотрібних війнах, жадібності політиків, олігархічних впливах, корупції тощо. Але все це є наслідками вищенаведеного.

Я дуже спростив, але, сподіваюся, пояснив доступно.

Джерело