Чому одні країни багаті, а інші бідні?
Бідні країни є бідними, бо коли у них є складні проблеми, вони застосовують для їх вирішення такий підхід: — ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він / вона довіряє, але які нічого не знають про проблему
Цілу полицю у моїй книжковій шафі займають книжки, присвячені лише одному питанню: чому одні країни багаті, а інші бідні?
Якщо відкинути тимчасові сплески багатства, породженого найбільш популярним на цей час природним ресурсом (сьогодні це нафта, а вчора і завтра щось інше), то відповідь висловлена по-різному, але суть одна.
Багаті країни є багатими, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такі підходи:
- застосування правил розв’язання проблем,
- розв’язання проблеми спеціально підготовленими для цього людьми,
- консультування з тими, хто знає (експерти),
- консультування з тими, чиїх інтересів торкається (стейкхолдери),
- залучення до розробки рішень людей з різним фахом та поглядами (інклюзивність),
- перенесення розгляду проблеми ближче до самої проблеми (децентралізація),
- дослідження варіантів,
- дискусії (колегіальність), тощо.
Бідні країни є бідними, бо коли у них є складні проблеми (а в кого їх нема?), вони застосовують для їх вирішення такий підхід:
— ухвалення рішень лідером на основі інтуїції та консультацій з кількома людьми, яким він / вона довіряє, але які нічого не знають про проблему.
Все решта є наслідком. Ви скажете, що причини бідності країн полягають у незбалансованих бюджетах, боргових ямах, провальних політичних авантюрах, сумнівних ідеологічно мотивованих економічних експериментах, непотрібних війнах, жадібності політиків, олігархічних впливах, корупції тощо. Але все це є наслідками вищенаведеного.
Я дуже спростив, але, сподіваюся, пояснив доступно.
