Ставте перед собою реальні цілі…
Липень… Цілий червень складали іспити. Потім був випускний
— Всі дороги тепер відкриті перед вами, діти! — казала класна керівничка Уляна Петрівна.
Насправді перед нами була відкрита тільки одна безальтернативна дорога: в чайну, а потім — на гору. На горі було кладовище, гора називалася «Весела». Ми там їли канхвети і запивали їх лікеро-водочними напоями… Так дитинство зустрічається з дорослістю…
Славко їхав поступать в військове льотне училище. Свєтка хотіла бути кіноакторкою. Я їхав в Одесу, в мореходку. Сашко казав: а я піду, в училище, на трактор…
Славко потім спився та помер, Свєтка працює в магазині продавчинею. Я таки добрався до мореходки, але «за три моря» так і не ходив. І тільки Сашко досі їздить на тракторі, як і хотів…
Ставте перед собою реальні цілі…
Сашка люди, до речі, хвалять: «Гарно город оре. Без огріхів і майже докопувать не треба. Акуратний!»
— Ким ти будеш, Лука, коли виростеш?
— Я буду супер румин! (так Лука чомусь називає супермена)
— Для цього треба добре вчиться!
— Не треба на це вчиться, — перечить мені Лука… — Треба просто бути супер румином!
Якось даже нема чого й возразить…
