Якби ми їхали в маршрутці в капелюсі з широкими крисами…

Я сьогодні їхала на роботу в маршрутці, буквально здихала від задухи й огиди, коли чорна поліестерова шторка торкалася обличчя, вийшла на зупинку раніше, бо ця металева розпечена таратайка вже перекривала дихання.

Я буквально випала з маршрутки, на щастя поруч був невеликий сквер, і вже там повернулася в комфортну свідомість.

І як тільки мені полегшало, я чомусь згадала про поради й уявила всю цю ситуацію як є плюс ще й в капелюсі з широкими крисами.

Причому, щоб ми всі там так сиділи.

Включно з водієм у брилі.

Істєріка.

Джерело