Я з українською армією до останнього подиху

Вони забувають, що я медик. Та й я забуваю, якщо бути зовсім чесною. Але коли треба працювати — згадую я і нагадую іншим. Далі темрява, біг під дощем та курявою, ліхтарі і багато крові. Запах не сплутаєш ні з чим. Метал в крові відчувається дуже чітко. І потім ти будеш курити і пити воду. Багато. Руки і ноги трішки трясуться, коли усвідомлюєш відповідальність, яку взяв у свої руки. Рік на фронті після повернення зі зміною спеціальності. Перерва в роботі медиком трохи більше, ніж півтора року.

Я змінила професію радикально, змінилась як людина, змінилась зовнішньо і морально. Не змінилось в мені одне — я Пташка. І я завжди готова допомогти. Я з українською армією до останнього подиху.

Мої хлопці
Мій батальйон
Моя бригада
Моє Первомайське
Моя Україна
Моя війна.

Джерело