Хто ще зацікавлений, щоб Україна була у НАТО?

Немає у Криму тихої гавані для кораблів загарбників. Ось вже і віддалена бухта Феодосії не здатна захистити російські військові кораблі.

Крим був захоплений у 2014 році нафтогазовими баронами росії, які контролюють кремль. Вони всіляко приховували, що вони тим загарбництвом вкрали найбільші українські поклади газу у Чорному морі. Замість цього вони вигадували якийсь «русскій мір» та іншу нісенітницю. Як вони насправді полюбляють «русскій мір», показали у Маріуполі з його 450-тисячним російськомовним населенням.
27 травня 2014 року офіційний орган НАТО — НАТО Ревью — писав, що поклади газу у економічній зоні Криму становлять від чотирьох до 13-ти трильйонів кубічних метрів газу. Якщо візьмемо помірковану цифру 7 трильйонів кубів, то це у поточних невисоких цінах становить 2,6 трильйона доларів. При розподілі продукції між державою та виробником 65% на 35%, до бюджету держави мало б поступити 1,7 трильйона доларів. Для порівняння, уся шкода, завдана росією Україні за майже два роки війни, становить приблизно 1 трильйон доларів.

Ось чому росія так не хоче повертати Крим. Для цього вона «вгризається» у загарбаний азовський коридор всіма своїми сухопутними силами в надії зберегти вкрадені скарби, навіть ціною сотень тисяч життів своїх солдатів. І знову запускає пропагандистські байки по усьому світу, що поклади газу її не цікавлять, та й взагалі невідомо чи вони там є.

Втім, спираючись на допомогу Великої Британії та Норвегії, ЗСУ нищать кораблі російського Чорноморського флоту, аеродроми базування російської авіації у Криму, командні пункти, склади та інші легітимні військові цілі загарбників.

У 1975−1976 роках видобуток газу в Україні сягнув 68 мільярдів кубів. З моменту здобуття незалежності видобування газу в Україні не перевищувало 20 мільярдів кубів на рік. З них 14 мільярдів видобуває державна компанія «Укргазвидобування». Можна скільки завгодно розповідати байки про раптове зменшення видобування через втому існуючих свердловин у традиційних районах видобутку, що охоплює Харківську, Полтавську, Сумську, Львівську та Івано-Франківську області, але пояснити цим більш ніж триразове падіння, неможливо. А от тотальним саботажем як на рівні державної компанії, так і видачами ліцензій приватним компаніям, можна пояснити падіння видобутку без проблем.

Коли у 2012−2013 роках уряд України підписав угоди про видобуток газу з гігантами світової індустрії — компаніями Екссон, Шеврон, Ройал Датч Шелл, Ені — росія зрозуміла, що стримувати видобування газу в Україні за допомогою підкупу чиновників та саботажу видачі ліцензій вже не вдасться.

Тому поспішно загарбала Крим, щоби Екссон не почав видобування на Скіфській площі з запасами у 250 мільярдів кубів. А російський бандит Гіркін захопив Слов’янськ, де Ройал Датч Шелл мала розпочати видобування на Юзівській площі, найбільш перспективній на суходолі.

І Екссон, і Ройал Датч Шелл змушені були згорнути плани, які могли збільшити видобуток газу в Україні на 20 мільярдів кубів на рік. Ці 20 мільярдів кубів зробили би Україну не тільки самодостатньою щодо газу, але й заощадили ще купу газу для експорту до Європи. Україна споживала 32 мільярди кубів газу на рік при власному видобутку у 20 мільярдів. Закупівля 12 мільярдів кубів газу за кордоном щорік, робили таку діру у бюджеті держави, з якою уряд не міг дати собі раду. Через цю діру Україна всі 30 років незалежності втрачала поступово суверенітет — через збільшення залежності від росії.

Крім Екссона та Ройал Датч Шелл, також і гігант Шеврон згорнув плани видобутку на Олеській площі, що могло додати ще 5 мільярдів кубів щорічного видобутку газу в Україні.

Отже, агресією 2014 року росія позбавила Україну 25 мільярдів щорічного видобутку газу. Тим вона змусила Україну продовжувати імпорт газу за рахунок бюджету і занурюватися у ще більші борги.

Замість видобутку власного газу в Україні процвітали кримінальні схеми споживання нелегального російського газу. Це спустошувало бюджет держави.

Наразі головна схема виведення коштів на Кіпр через газзбути Фірташа прикрита. Це безперечно збільшить відрахування до бюджету держави від продажу газу населенню та комунальним службам.

Але далеко ще не вирішена проблема збільшення видобутку газу в Україні. Всіх гігантів світової нафтогазової індустрії слід повернути на родовища, які вони планували розробляти у 2014 році.

Тільки тепер ці гіганти вже розуміють: Україна має приєднатися до НАТО, щоби не поновилася агресія росії.

І це добре для України: бо ці нафтогазові компанії розташовані у країнах НАТО і мають вплив на свої уряди. Вони і будуть лобіювати приєднання України до НАТО.

Крім світових гігантів, які мають фінансові та технічні можливості для розробки великих родовищ, слід всіляко сприяти меншим компаніям у пошуку та видобутку газу на ділянках, що потребують значно менше капіталовкладень. Для цього Мінприроди та Міненергетики повинні створити «Єдине вікно» для отримання дозвільних документів. Зволікання з наданням дозволів слід визнати саботажем та прирівняти до державної зради.

Суверенітет держави залежить не тільки від спроможності збройних сил боронити українську землю. У довгостроковій перспективі він залежить від спроможності уряду обслуговувати свої борги. Борги держави не мають перебільшувати її спроможність вчасно сплачувати відсотки за кредитами.

Швидке нарощування газовидобування в Україні надасть змогу урядові мати надійне джерело доходів, щоби обслуговувати борги і зберігати кредитоспроможність. Це поруч із боєздатними ЗСУ і визначає справжній суверенітет України.