Головне на війні — не обманювати. Ні своїх, ні себе…

Ще одна проблематика сучасної війни. Загальнолюдська. Головне на війні — не обманювати. Ні своїх, ні себе… Важливо, аби нижнє командування доносило реальну обстановку догори, а вище командування ту обстановку бачило.

На війні треба обманювати тільки ворога.

Я не хочу масштабувати це на рівень країни, спущусь нижче…

Важливо не обманювати по людях і так званому БЧС. У тебе по списку людей стільки-то, а по наявності та готовності — набагато менше, бо є санітарні втрати, ті хто у відпустці, поранені, зниклі безвісти, переміщенні на посадах, хтось в СЗЧ. Треба завжди давати оцінку, скільки у тебе реально людей, готових виконувати завдання.

У тебе на мапі є посадка чи висота, а там цього немає. Тобі повідомляє старше керівництво, що там є позиція, яку тримає дружній взвод, а її немає. Тобі кажуть, що за даними розвідки старшого командира там ворога немає, а він є. І т.д., т.д., т.д.

У нас зараз позиція може бути просто «норою», де намагаються вижити 2−3 бійці, ця позиція може мати у старшого командування 2−3 назви, бо різні підрозділи називали по різному, тому коли вона знищується, чи полишається через постійне вогневе ураження, по доповідях здається не «нора», а цілий район оборони.

Грали колись в «зіпсований телефон»? Стандартна корпоративна гра для тімбілдігу. Коли стоїть група людей і один одному на вушко говорять задане словосполучення, чи показують жести, при цьому кожен передає як почув, чи побачив, і в результаті в кінці спотворена інформація, на основі якої роблять висновки.

Так от це зараз відбувається від бригад до самої Ставки.

Є реальна проблема з аналітикою та узагальненням інформації, що призводить до спотворення реальної картини бою та, як наслідок, неправильних рішень.

А потім командування розсуває шашечки, а там в реальності і тих клітинок вже немає і шашечки вже не ті, і всі питають, а хто винний — а он той, рудий.

Це все несе далеко плинні наслідки.

Бо неповноцінна обізнаність про власні сили та засоби, неправильна ситуаційна обізнаність, призводить до того, що завдання ставляться невідповідно до реальних даних та обстановки, а відповідно до чиїхось бажань та ілюзій, помножених на власне бачення «як треба». На війні це халепа.

Важливо не обманюватись і не обманювати.

Важливо чути не брехню чи чутки, а їхати особисто генералам та бачити реальну обстановку на ксп батальйонів та рот.

А там все трохи інакше. Бо потім у нас звільняють комбригів пачками, а це якось не допомагає.

Як сказала мені одна розумна людина — погані бригади замінили кращими, а ситуація погіршилась.

То, може, не в бригадах причина?

Джерело