Не штука вибори виграти — штука уряд сформувати…
Приблизно так може зараз говорити Дональд Туск — лідер польської партії «Громадянська платформа». Ця ліберальна політсила, центристський «Третій шлях» і «Нова лівиця» здобули на недавніх парламентських виборах впевнену більшість мандатів (248 із 460) у Сеймі. Кандидатом у прем’єри від трьох опозиційних сил є Туск, що й підтвердила підписана їхніми лідерами коаліційна угода
Попри це, уряд Польщі надалі очолює старий-новий прем’єр Матеуш Моравецький, який представляє праву партію «Право і Справедливість» (ПіС). Аби одержати можливість сформувати уряд, Тускові й опозиційній більшості у Сеймі доведеться почекати. Як довго? Так виглядає, що голосування за уряд Туска може відбутися у Сеймі не раніше 11 грудня.
Затримка з приходом до влади «триголової» опозиції стала наслідком рішення президента Польщі Анджея Дуди, який доручив сформувати новий уряд не Туску, а Моравецькому. Дуда каже, обидва лідери запевнили його, що зможуть знайти у Сеймі більшість мандатів (щонайменше 231), необхідну для голосування за вотум довіри урядові. А оскільки найбільше голосів на виборах здобув ПіС, аргументував Дуда (він ішов у президенти від цієї партії), то нехай першу спробу зібрати більшість у Сеймі зробить представник ПіС Моравецький…
Інавґураційне засідання нового Сейму, що відбулося 13 листопада, показало: опозиції голосів не бракує. Депутати політсил, що підписали напередодні коаліційну угоду, не лише обрали новим маршалком (спікером) Сейму одного з лідерів «Третього шляху» Шимона Головню, а й відмовилися призначити одним із шести віцемаршалків колишню спікерку Сейму, представницю ПіС Ельжбєту Вітек. Мовляв, аби у Дуди не залишилося жодних сумнівів, що голоси за уряд Туска у новому Сеймі точно є… Але президент свого наміру не змінив — і наприкінці того ж дня призначив новим прем’єром Моравецького.
Згідно з польською конституцією, Моравецький має 14 днів (починаючи від першого засідання нового Сейму), аби представити Дуді новий склад кабінету міністрів. Як розповів речник польського уряду Пьотр Мюллєр, у кабінеті будуть зміни, адже Моравецький розраховує залучити до своєї більшості депутатів «Третього шляху» й «Конфедерації» (популістська й антиукраїнська політсила, набрала трохи більше 7% голосів)…
За словами Мюллєра, Моравецький представить Дуді новий склад уряду ближче до кінця наступного тижня. Президент прийме присягу членів нового кабінету, після чого Моравецький протягом 14 днів повинен буде представити у Сеймі програму уряду й одержати вотум довіри (щонайменше 231 голос). Можна припустити, що Моравецький з презентацією програми уряду не поспішатиме і «свої» два тижні використає повністю… І вже потім, якщо Сейм не проголосує за вотум довіри новому кабінету Моравецького (а не мав би, бо голосів ПіС не має), право сформувати уряд перейде до Туска.
Чи вірить Моравецький у те, що йому вдасться сформувати новий уряд? Важко сказати. Але, думаю, у це вірить досвідчений голова ПіС, віцепрем’єр Ярослав Качинський. А у партії «Право і Справедливість» сперечатися з цим безумовним для її політиків авторитетом не заведено… Можливо, і Качинський усе прекрасно розуміє — просто намагається максимально використати ситуацію на свою користь.
Поставивши уряд Туска на часову «розтяжку», ПіС завдяки контрольованим владою державним ЗМІ активно критикує політичних опонентів. Мовляв, і коаліційна угода не містить усіх соціальних обіцянок, які давала опозиція під час виборчої кампанії, і коаліція насправді не така міцна, як удає: щодо абортів коаліціянти згоди не дійшли, і одна зі складових «Лівиці», партія «Разом», відмовилася увійти до складу уряду Туска (хоч обіцяє проголосувати за вотум довіри для нього).
Качинський зараз також активно просуває тезу про Туска як такого собі… німецького агента. Мовляв, опозиція хоче сформувати уряд лише для того, аби підтримати плановану реформу Європейського Союзу, яка позбавить країни-члени можливості накладати вето на рішення ЄС. За версією Качинського, цю реформу просувають Франція і особливо підступна Німеччина, яка в такий спосіб хоче ледь не покінчити з польською державністю…
Було би смішно — якби не було так сумно… Попри те, що усі післявиборчі «пшепиханки» у Польщі відбуваються у відповідністі з конституцією, затримка з появою уряду, здатного одержати у Сеймі вотум довіри, означає тимчасову «відсутність» Варшави на міжнародній арені. Бачимо це хоча б у ситуації зі страйком польських перевізників, які вже понад тиждень блокують польсько-український кордон. Якби Польща вже мала повноцінний уряд, а не «в.о.», як зараз, шансів на швидке розв’язання цієї проблеми було би значно більше…
Для Києва важливо не лише те, аби новий польський уряд одержав вотум довіри у Сеймі якомога швидше. Важливо також, аби за місяць післявиборчого «міжсезоння» майбутній прем’єр Туск остаточно не розсварився з Дудою, який до весни залишатиметься президентом. Не забуваймо, що Дуда зможе накладати вето на закони, які ухвалюватиме Сейм, а 276 голосів, необхідних для подолання президентського вето, парламентська коаліція не матиме… Утім, і президент Анджей Дуда, і ексголова Європейської Ради Дональд Туск неодноразово доводили, що вони є великими друзями України. Тож є підстави сподіватися, що успішній польсько-українській співпраці їхні суттєві політичні розбіжності все-таки не завадять.