Не штука вибори виграти — штука уряд сформувати…

Попри це, уряд Польщі надалі очолює старий-новий прем’єр Матеуш Моравецький, який представляє праву партію «Право і Справедливість» (ПіС). Аби одержати мож­ливість сформувати уряд, Тускові й опозиційній більшості у Сеймі доведеться почекати. Як довго? Так виглядає, що голосування за уряд Туска може відбутися у Сеймі не раніше 11 грудня.

Затримка з приходом до влади «триголової» опозиції стала на­слідком рішення президента Польщі Анджея Дуди, який доручив сформувати новий уряд не Туску, а Моравецькому. Дуда каже, обидва лідери запевнили його, що зможуть знайти у Сеймі біль­шість мандатів (щонайменше 231), необхідну для голосування за вотум довіри урядові. А оскільки найбільше голосів на виборах здобув ПіС, аргументував Дуда (він ішов у президенти від цієї партії), то нехай першу спробу зібрати більшість у Сеймі зробить представник ПіС Моравецький…

Інавґураційне засідання нового Сейму, що відбулося 13 лис­топада, показало: опозиції голосів не бракує. Депутати політ­сил, що підписали напередодні коаліційну угоду, не лише обрали новим маршалком (спікером) Сейму одного з лідерів «Третього шляху» Шимона Головню, а й відмовилися призначити одним із шести віцемаршалків колишню спікерку Сейму, представницю ПіС Ельжбєту Вітек. Мовляв, аби у Дуди не залишилося жодних сумнівів, що голоси за уряд Туска у новому Сеймі точно є… Але президент свого наміру не змінив — і наприкінці того ж дня при­значив новим прем’єром Моравецького.

Згідно з польською конституцією, Моравецький має 14 днів (починаючи від першого засідання нового Сейму), аби пред­ставити Дуді новий склад кабінету міністрів. Як розповів речник польського уряду Пьотр Мюллєр, у кабінеті будуть зміни, адже Моравецький розраховує залучити до своєї більшості депутатів «Третього шляху» й «Конфедерації» (популістська й антиукраїн­ська політсила, набрала трохи більше 7% голосів)…

За словами Мюллєра, Моравецький представить Дуді новий склад уряду ближче до кінця наступного тижня. Президент при­йме присягу членів нового кабінету, після чого Моравецький про­тягом 14 днів повинен буде представити у Сеймі програму уряду й одержати вотум довіри (щонайменше 231 голос). Можна при­пустити, що Моравецький з презентацією програми уряду не по­спішатиме і «свої» два тижні використає повністю… І вже потім, якщо Сейм не проголосує за вотум довіри новому кабінету Мора­вецького (а не мав би, бо голосів ПіС не має), право сформувати уряд перейде до Туска.

Чи вірить Моравецький у те, що йому вдасться сформувати новий уряд? Важко сказати. Але, думаю, у це вірить досвідчений голова ПіС, віцепрем’єр Ярослав Качинський. А у партії «Право і Справедливість» сперечатися з цим безумовним для її політиків авторитетом не заведено… Можливо, і Качинський усе прекрас­но розуміє — просто намагається максимально використати си­туацію на свою користь.

Поставивши уряд Туска на часову «розтяжку», ПіС завдяки контрольованим владою державним ЗМІ активно критикує полі­тичних опонентів. Мовляв, і коаліційна угода не містить усіх соці­альних обіцянок, які давала опозиція під час виборчої кампанії, і коаліція насправді не така міцна, як удає: щодо абортів коаліціян­ти згоди не дійшли, і одна зі складових «Лівиці», партія «Разом», відмовилася увійти до складу уряду Туска (хоч обіцяє проголо­сувати за вотум довіри для нього).

Качинський зараз також активно просуває тезу про Туска як такого собі… німецького агента. Мовляв, опозиція хоче сфор­мувати уряд лише для того, аби підтримати плановану реформу Європейського Союзу, яка позбавить країни-члени можливості накладати вето на рішення ЄС. За версією Качинського, цю ре­форму просувають Франція і особливо підступна Німеччина, яка в такий спосіб хоче ледь не покінчити з польською державністю…

Було би смішно — якби не було так сумно… Попри те, що усі післявиборчі «пшепиханки» у Польщі відбуваються у відповідністі з конституцією, затримка з появою уряду, здатного одержати у Сеймі вотум довіри, означає тимчасову «відсутність» Варшави на міжнародній арені. Бачимо це хоча б у ситуації зі страйком поль­ських перевізників, які вже понад тиждень блокують польсько-український кордон. Якби Польща вже мала повноцінний уряд, а не «в.о.», як зараз, шансів на швидке розв’язання цієї проблеми було би значно більше…

Для Києва важливо не лише те, аби новий польський уряд одержав вотум довіри у Сеймі якомога швидше. Важливо також, аби за місяць післявиборчого «міжсезоння» майбутній прем’єр Туск остаточно не розсварився з Дудою, який до весни залиша­тиметься президентом. Не забуваймо, що Дуда зможе накладати вето на закони, які ухвалюватиме Сейм, а 276 голосів, необхідних для подолання президентського вето, парламентська коаліція не матиме… Утім, і президент Анджей Дуда, і ексголова Європейської Ради Дональд Туск неодноразово доводили, що вони є великими друзями України. Тож є підстави сподіватися, що успішній поль­сько-українській співпраці їхні суттєві політичні розбіжності все-таки не завадять.