Маск — це фігура, яка дана нам самим Космосом
Феномен Маска і його політичних ідіотизмів — насправді просто прикметник епохи перекосу та деградації демократичного лібералізму як явища. Я сам є ультралібералом. Але не визнавати проблему неможливо
Перегин західного лібералізму відбувся після внесення на п’єдестал фігури підприємця як суспільного лідера та піонера перетворень. Це правда. Але постінформаційна епоха, як стан повної інформаційної свободи, створила для фігури такого Піонера не просто додаткові можливості для комунікування з людством, але й інструмент просування власних поглядів. Які виявились не підкріпленими жодним життєвим, окрім бізнесового, досвідом.
Окрім того, модерна ліберальна епоха разом з піднесенням капіталіста піднесла і значення грошей як основного мірила успіху та досягнень. Цей монетоцентризм, яскраво виявлений в американській фразі «Якщо ти такий розумний, то де твої гроші», створив навколо успішного капіталіста хибний ореол розуму та знання, які начебто йдуть у парі з капіталом. Багата людина не може бути дурною! Бо вона б не була багатою.
Пригадую своє спілкування з одним з наших так званих «олігархів», який точно розумівся на бізнесі, виробничих процесах тощо. Але наша бесіда була присвячена не станкам чи тракторам. Ні! Він дуже наполегливо переконував мене, людину, в якої історія була улюбленим предметом з 5-го класу школи, у вірності антинаукової теорії «Нової хронології» росіянина Фоменка. Це той, який стверджував, що Карл Великий та Ісус Навін — це одна й та сама історична фігура, а Велика Китайська стіна була побудована росіянами. Усі мої аргументи про об’єктивні археологічні дані, документальні джерела, літописи тощо, наражалися з його боку на простий аргумент. Здогадайтесь який? Вірно: в мене є мільярд доларів, а в тебе ні!
Маск — це фігура, яка дана нам самим Космосом. Як еталон пихатого, зарозумілого, самовпевненого дилетанта, своєрідного лжепророка епохи, яка відходить.
Я не знаю, яким буде світ далі. Але ті загрози, які породив цей час глобального дилетантизму, точно потребують такого самого глобального переосмислення. Світ конче потребує професіоналів, які будуть усвідомлювати межі своєї компетенції. Та трансформації від цивілізації грошей до цивілізації знань. Лібералізм повинен пройти це пекло, щоби повернутися до меритократичних основ.
Без цього ми просто маємо усі шанси не вижити як біологічний вид.
Але для цього потрібен сформований запит від мас. Яким потрібен глобальний новий пакт щодо моделі успіху як явища, соціального рівноправ’я та світу як простору можливостей. Повага до розуму та знань — це дефіцит. Але для того, щоби ця повага проросла через глобальні терени, треба продемонструвати, що саме розвиток та знання надають людині соціальні можливості.
