Замість вінка на могилу тітки — 500 доларів на життя воїна…
Сьогодні, у СВЯТО ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТ, у самісіньке досвіта, мене розбудив своїм пік-піком сигнал повідомлення у Фейсбук-месенджері. У таку ранню пору зазвичай ніхто нікому не пише — щоб не порушувати сну. Або робить це за надзвичайних, тривожних ситуацій. Дякувати Богу, це був не той випадок…
Глянув я у телефон — і, замість сердитися через перерваний відпочинок, зрадів: з-за океану, із далекого Нью-Джерсі, мене вітали із Днем Незалежності. Робила це особлива, до останньої молекули українська людина.
Теплі віншування надіслав Михайло Левко, родинне коріння якого тягнеться у село Вербицю, що у Надсянні, нині це територія Польщі.
Пан Михайло за фахом — лікар-ревматолог, а за станом душі, за своєю суттю — великий патріот нашої держави. Хоча мешкає за кілька тисяч кілометрів від нас, Україною живе щомиті, як мовиться, у режимі 24/7. Зіб’юся з рахунку, коли почну розповідати, які важливі справи зробив цей добродій-меценат із американської діаспори для рідної землі.
Ось одна з них, свіжа. Дещо нестандартна.
Нещодавно разом зі своєю родиною в Америці Михайло Левко проводжав в останню дорогу 95-річну тітку Анну із Пенсильванії. Пам’ять цієї жінки, берегині домашнього гніздечка, вирішив додатково вшанувати особливим чином. Замість квітів на могилу світлої пам’яті Анни від імені своєї сім’ї, старенької матері Стефанії, сестри Данусі передав в Україну 500 доларів на лікування важко пораненого офіцера-десантника Богдана. Поминаючи мертвих, думав про живих…
Пан Михайло і раніше ділився своїм заробком для допомоги цьому молодому воїнові. А тепер ось для його підтримки використав ще й таку нагоду — подію сумну.
Думаю, тітка Анна у своєму новому світі не образиться за те, що квітів їй принесли дещо менше. Думаю, тітка Анна пишається, що має ТАКОГО племінника…
