Медалька для vip-повії

У цьому матеріалі йтиметься про блогерку Ксюшу Манекен, яка, крім написання текстів у соцмережах, підпрацьовувала ескортницею і побувала на прийомі у високих державних кабінетах. Для людей старшого покоління, які ламають голови над тим, що це за така професія — ескортниця, пошлемося на роз’яснення в Інтернеті. Ескортницями називають тих молодих, привабливих, вишукано одягнених жінок з непоганими манерами, знанням мов і підвішеним язиком, які складають компанію багатим людям у ділових зустрічах, благодійних балах і подорожах. І не тільки серед дня. У Вікіпедії про них кажуть коротше — еліта професійних повій…

Так от, колишню ескортницю Ксюшу Манекен (за паспортом — Оксана Волощук), як і багатьох інших блогерів-блогерок, за­просив на зустріч радник керів­ника Офісу президента Михай­ло Подоляк. Одна з правих рук Андрія Єрмака говорив із гостя­ми про їхню важливу місію, про відповідальність у наш нелегкий час. Ксюша Манекен була задо­волена розмовою — зокрема че­рез те, що, за її словами, на зу­стрічі можна було спілкуватися «на любом языке».

Але головний прикол був пізні­ше. Ксюша Манекен похвалила­ся-проговорилася, що минуло­го року отримала відзнаку від… Головного управління розвід­ки Міноборони України — медаль «За сприяння воєнній розвід­ці України» ІІ ступеня. І показала відповідне посвідчення за підпи­сом самого начальника ГУР — ге­нерал-майора Буданова…

Як вам це?

Припускаємо, що Ксюша Ма­некен десь-колись увійшла у довіру до якогось окупанта-ко­лаборанта і вивідала для на­ших розвідників суперважли­ву інформацію. За це медальки не шкода. Але як бути з тим, що навіть під час війни Ксюша за­лишилася космополітичною у своїх поглядах. Заявляла «не­важно, чей Крым, лишь бы все были здоровы». І додавала, що дуже мріє оселитися на півост­рові. Із задоволенням зазначи­ла, що (за час окупації) «Крым очень преобразился». Для Ксю­ші Манекен, очевидно — у пози­тивний бік…

А ще українська блогерка-ес­кортниця, кавалер медалі ГУР, навідріз відмовляється спілку­ватися українською. І не пла­нує робити цього у майбутньо­му. Напевно, через те, що її і без цього поважають в Офісі прези­дента, кличуть на чай-каву.

Чи не забагато «ескортниць» розвелося у державних офісах? Одні обіймають урядові кріс­ла, очолюють пресслужби, інші отримують дипломатичні пас­порти, ще інші — компліменти від генерала розвідки. Не зди­вуємося, якщо Ксюша Мане­кен отримає незабаром медаль І ступеня. А то й орден…

Як ще більш цинічно мож­на було плюнути в обличчя тим, хто у своїх руках, часто без жод­ної винагороди, у ці дні тримає долю України?