XXI століття стане століттям розквіту релігії
Що зовсім не заважає йому стати століттям розквіту науки
Напишу, поки ви ще остаточно не забули Різдвяні свята й літургію в Лаврі.
На самому початку курсу «Управління майбутнім» я опитую учасників та учасниць — ставлю їм 20 запитань про їхню картину майбутнього у рамці 20 років. Очевидно, ніхто не знає, що буде за 20 років, тож результати опитування відображають не знання, а хто у що вірить. Потім, вже опанувавши певні моделі й інструменти, ми розбираємо підсумки опитування й критично оглядаємо свої уявлення про майбутнє. Іноді буває смішно.
Так от, майже всі учасники та учасниці курсу (сучасні люди, топменеджери й власники бізнесу) вважають на старті курсу, що роль релігії в суспільстві в майбутньому знизиться.
Сподіваюся, для більшості тих, хто читає ці рядки, очевидно, що це не так.
По-перше, релігія нині знову є важливим параметром ідентичності. Всі, хто сміявся над Томосом, нині вже не сміються. А ідентичність є однією з основ буття у нашому столітті — космополітичні світові міста не вичерпують списку місць, де люди творять майбутнє. Також релігія є в багатьох випадках важливою складовою соціальної структури, «соціальної тканини». Релігія транслює важливі цінності, у тому числі через свої свята. У мене цілий тиждень вся стрічка була у Різдвяній літургії, і то від людей, які здебільшого раніше до таких речей були (майже) байдужі.
По-друге, чимало релігій нині на підйомі. Очевидно, на підйомі іслам. Є враження, що найближчим часом ми побачимо підйом православ’я, причому станеться це в Україні — бо тут є багатоконфесіональність і діалог, так потрібні для розвитку. Безперечно, і католицизм, і юдаїзм переживають динамічний розвиток, про решту я знаю значно менше. (Підйом я розумію як набуття нового рівня структурності й складності, як спробу відповісти на щоразу складніші питання.)
По-третє, знавці інтегральної динаміки добре пам’ятають, який шлях людина й суспільство мають пройти до модерну, — а перестрибувати не можна, і на цьому шляху є важливий інтервал, де школа без церкви сама не впорається — а тоді можливий занепад суспільства. Що ми й бачимо на прикладі однієї сусідньої країни.
Нарешті, ще один аргумент. Нині часи великих змін. В такі часи невизначеність зростає, і люди шукають опору у визначеності минулих епох. Кажуть, на «нулі» атеїстів нема. Предки заповідали нам кілька речей, що стануть у пригоді, коли основи буття хитаються та/або життя під загрозою.
Отже, XXI століття стане століттям розквіту релігії. Що зовсім не заважає йому стати століттям розквіту науки. Але про це наступного разу.
