Героєм я так і не став. Але я бачив, як героями ставали інші
Принаймні, для мене.
Про що ви мріяли у дитинстві?
Я мріяв стати героєм. Чомусь уявляв це трошки дивно: що я стою на якійсь барикаді, з пістолетом (чому з пістолетом, а не з автоматом — гадки не маю), і розмахую величезним синьо-жовтим прапором (а, ось чому з пістолетом: бо інакше розмахувати прапором незручно).
Як я потрапив на ту барикаду — про це у моїх дитячих мріях не йшлося. Мабуть, вбивши всіх ворогів. Якихось. Дитячі мрії вони такі — конкретні і неконкретні водночас.
Я вже давно не дитина. І героєм я так і не став. Але я бачив, як героями ставали інші. Принаймні, для мене.
Я бачив жінку, яка взимку переходила річку під знищенним мостом під Ірпенем по хитких підмостках і майже без речей, але з величезною кліткою, у якій сиділи два тхори. Вона могла взяти більше речей для себе, врятувати те, що нажила — але вона прийняла інше рішення і врятувала два маленьких, але життя. Для мене це героїзм.
Я бачив худенького пацана років двадцяти, який вистояв величезну чергу перед вантажівкою у перші дні війни і отримав на руки автомат. Я бачив, що він в житті не тримав у руках зброї. Але також у його очах була впертість. За день я побачив його на тренуванні. Він тренувався завзято. Він поводився як герой. Він і був ним.
Я бачив жінок, що витягували з абсолютної темряви своїх чоловіків, психологічно розчавлених після поранень та ампутацій. Бачив чоловіків, що під обстрілами витягували тварин (привіт, Сірко!). Бачив сірих від втоми колег-саперів з ДСНС. Бачив волонтерів, що робили неможливе можливим. Бачив диверсантів, про чиї операції ніколи не знімуть фільми в Голлівуді, бо ніхто не повірить, що це було насправді. Бачив щоденний героїзм звичайних людей. Такий, що робить цих звичайних людей надзвичайними.
І всіх їх єднає одне.
Ніхто з них не народився героєм. Ніхто з них не приймав рішення стати героєм. Ніхто з них не носить футболку «Герой» на тілі.
Але їхні вчинки — це вчинки героїв.
І знаєте, що ще?
Я знаю, що читаючи цей текст, ви подумали про якогось свого знайомого чи родича, про якусь близьку людину. Не про себе.
Але я певен, що хтось, читаючи цей текст, подумав про вас.
