Ціна життя – нерви?

Не раз була свідком, коли водії міського транспорту не просто грубо відповідали, а могли й «за барки» викинути пасажира, який відмовлявся платити, з автобуса/тролейбуса. Показати свою силу, та ще й на додачу вилити відро матюків на голову можуть особливо водії старшого покоління.

Так, розумію, нервова система за роки перевезень не завжди тверезих і часом далеко не ввічливих пасажирів - розхитана. Але завжди треба зберігати здоровий глузд і, як кажуть, мати холодну голову. Бо так і до біди недалеко…

Стала свідком дуже неприємної, мало не трагічної історії. Їхала у тролейбусі на роботу. На зупинці «Кульпарків» пасажир з ознаками алкогольного сп’яніння (а може, просто хворий, бо зупинка поблизу відповідної лікарні) обматюкав водія за те, що тролейбуса довго не було: «То їздите по два, то вас по годині нема….», а далі – суцільна нецензурна лексика.

Водій, сивий чоловік поважного віку, не довго думаючи, такою ж нецензурною мовою «запропонував» пасажирові покинути транспортний засіб. Відповідно пасажир обурився і послав водія… ну, дуже далеко.

Водій вискочив зі своєї кабінки, схопив пасажира «за барки» і викинув з тролейбуса. А на додачу ще й штовхнув його так, що чоловік, не втримавшись на ногах, зачепився за бордюр і впав, вдарившись головою об асфальт. Водій зайняв своє робоче місце і хотів їхати далі. Але обурився народ у транспорті, бо, за всіма ознаками, потерпілий не дихав…

З тролейбуса вибігли люди, почали надавати потерпілому допомогу. Викликали поліцію і «швидку». Богу дякувати, він прийшов до свідомості і розплющив очі. Живий…

Розумію, що пасажир був тисячу разів неправий. Але водій?! Людина, яка везе повний тролейбус пасажирів, повинна мати не лише міцні руки, а й здоровий глузд. Бо з такої, здавалось би, необережності, могла би трапитися страшна трагедія…