Чому демократія і сильна держава важливі?
У 20 столітті свобода українців завжди страждала через те, що кожного, хто обмежував їхній розвиток вважали меншим злом
Лідери держав діють у власних інтересах, використовують одне одного, не рахують ціну людських жертв, особливо коли боротьба йде з абсолютним злом.
Ми сприймаємо, наприклад Сталіна, як тирана, вбивцю і будівничого нелюдської імперії. Але Черчилль, який не зустрічався з Гітлером і вважав його абсолютним злом зі Сталіним зустрічався і був союзником.
Кадоган, заступник очільника МЗС Великобританії, яких був на цих зустрічах Черчилля і Сталіна, які переростали у пиятику писав, що за "розкішним столом обидва діячі змогли встановити контакт і порозумітися один з одним".
Рузвельт казав про стосунки зі Сталіним: "Я не можу сприймати комунізм. Але для того, щоб пройти цим мостом я потисну руку і дияволу".
Сталін особливо любив спілкуватися з генералами союзників і підкреслювати, що він ніякий не політик, а головнокомандувач армією.
На банкеті під час Потсдамської конференції Сталін підійшов до фельдмаршала Монтгомері, чокнувся з ним і сказав: "Вони політики, а ми люди військові і завжди зрозуміємо одне одного".
Сам Сталін, як відомо, до цього був кращим приятелем німецького керівництва.
До п'ятої ранку тривав радянсько-німецький банкет після підписання Пакту Молотова-Ріббентропа.
Ріббентроп пив за єврея Кагановича, а Каганович за Гітлера.
У цей час гинули народи, а Сталін і Гітлер знищували нації і країни.
Але нічого такого не було у Великобританії і США. Там діяли суди, існувала свобода слова і ніхто не влаштовував "єдиного телемарафону". Або "єдиної газети", бо телебачення тоді не існувало.
