Від Кіссінджера до Німеччини та Ізраїля або чому Україну не поважають і що з цим робити?
Якщо вдуматись в слова Кіссінджера, то це чисто про неповагу до України та українців
І цих кісенджерів багато. Вони всюди: то якийсь сербський діяч заявить щось, то італійський, то ще якийсь. Ця неповага до України просочила міжнародні відносини. Є росія – "велика" країна, а є Україна – нууу шось там десь, колись та якось.
Ось, наприклад, Ізраїль заборонив передавати нам протитанкові ракети – бо боїться, що ми вбʼємо російських солдатів, а тоді росія буде мстити Ізраїлю через Сирію.
Що це? Прагматизм? Ні. Це також неповага. А знаєте чому? Дивіться, почалась війна і весь світ з подивом зрозумів, що Україна годує 400 млн людей. Що виявляється, Україна – аграрна понаддержава. А знаєте, хто неймовірно залежний від України? Єгипет. І якщо Єгипет не буде ситим, там будуть бунти, революції, протести. І знаєте, хто постраждає? В першу чергу, Ізраїль.
А тепер повернемось до початку. Чому ж Ізраїль не бере цього до уваги? Виклик Єгипту набагато більший, аніж Сирії. Бо Україну – не поважають. Ми десь збоку. Ну і як, ми ж ніколи не будемо використовувати свої можливості заради своїх інтересів. Правильно! Ми ж не будемо шантажувати Ізраїль продовольчою безпекою? А росія буде.
Ця неповага до України – дивує. Українські еліти контролювали радянський союз. І не тільки через вихідців з України (Хрущов, Брєжнєв), але й подивіться також на цікаві поїздки закордонних лідерів. Зазвичай вони прилітали в москву, а потім в Київ, починаючи з Ніксона і закінчуючи Трюдо-старшим. І це були не просто візити. Ці візити були через розуміння влади в радянському союзі і важливості України в ньому.
До чого це, ця неповага – проблема еліти. Всі ці кіссінджери стали можливі, бо ми замість того, щоб проявляти силу, займались меншовартістю. Замість того, аби контролювати фактично всю політику Єгипту – сиділи мовчки та спостерігали, як росія встановлює свій вплив на Близькому Сході. І таких прикладів багато.
Ми робимо ракети, супутники, двигуни, сталь, металургію. Наша аграрка – одна з найбільших та найсильніших в світі. Наша айті-індустрія – одна з розвинутіших та зростаючих на континенті. А ми все ще відчуваємо себе маленькою, нікому непотрібною та не впливовою країною Східної Європи.
Це потрібно закінчувати. Нас почнуть поважати тоді, коли ми самі почнемо це робити. Коли ми зрозуміємо, що ми самі – не найгірші люди на цій планеті (для цього в світі є росіяни). І коли почнемо жити в цьому світі по правилах цього світу.
Запамʼятовувати політику Ізраїля, запамʼятовувати політику Угорщини, запамʼятовувати політику Німеччини. І реагувати. Реагувати. Попереду в нас десятиліття. І якщо ви не поважаєте нас зараз, ми не будемо поважати вас потім. Все ж наше зерно нікуди не подінеться. А от російські війська в Сирії скоро відступлять.
sic transit gloria mundi
