ДТП ім. Трухіна. Чим далі в ліс...
Важливо тут не те, хто мав доступ до серверу, а хто повинен був вилучити запис і приєднати до матеріалів провадження
ДБР старанно закріплює доказову базу упередженості слідчих ДБР і прокурорів, що тими слідчими процесуально керували.
Слідчі і прокурори робили все можливе і неможливе, щоб поховати докази і "прикрити" учасника владного угруповання.
Оперативно-слідча група ДБР відпрацювала увесь 300-кілометровий маршрут руху автомобіля від Полтави до місця дорожньо-транспортної пригоди!
1000 камер спостереження! 30 годин відеозаписів! Питання – навіщо?
Читайте також: Трухляві аргументи “слуги” Трухіна
Хіба не достатньо було знайти першу робочу камеру між місцем ДТП і Полтавою?
Але слідчі і прокурори не збиралися розслідувати. Вони демонстрували бурхливу діяльність і тягнули час.
Слідчим і прокурорам було відомо, що записи на портативних відеореєстраторах поліцейських зберігаються 30 діб.
От вони і писали для майбутніх виправдань запити, поки не дочекалися відповіді про знищення відео.
Хоча серед сотні тих, хто за словами голови Нацполіції України Клименка, мав доступ до сервера, не міг не знайтися хтось достатньо рішучий, щоб зробити копію документального фільму "слуга і 150".
Важливо тут не те, хто мав доступ до серверу, а хто повинен був вилучити запис і приєднати до матеріалів провадження.
Був зобов'язаний вилучити і приєднати, але не зробив цього.
Нагадаю, музей Івана Гончара слідчі ДБР штурмували.
А записи з поліцейської камери добути не змогли.
